1) Підтвердіть фактами або с слушність тверджень, які стосуються українських політичних партій в Польщі в 1920-1930-ті роки.
1. УНДО категорично заперечувало будь-яку співпрацю з державною адміністрацією.
2. Польський уряд гальмував розвиток народної освіти, перетворював українськомовні
школи на утраквістичні.
3. КПЗУ виступала ініціатором консолідації всіх національних сил.
4. Підтримка переважною частиною населення центристської політичної сили - УНДО.
5. ОУН прагнула демократичним шляхом домогтися незалежності та соборності
України.
6. Легально функціонували політичні партії, діяльність яких не суперечила польському
законодавству.
7. Отримання українцями широких національно-культурних прав і високих
адміністративних посад у державних органах влади.
2) Підтвердіть фактами або с слушність тверджень, які стосуються Закарпаття в 1920-1930-ті роки.
1. Закарпатські українці мали свій крайовий Сойм, який самостійно розв'язував
питання мови, освіти, релігії.
2. Стримування урядом економічного (особливо промислового) розвитку регіону.
3. Можливість вільної діяльності політичних і громадських організацій, якщо вона
не суперечила загальнодержавній конституції.
4. На відміну від інших західноукраїнських земель, адміністративно-керівні посади
всіх рівнів обіймали українці.
5. Провідні національні партії на Закарпатті вимагали від уряду об’єднання з
Радянською Україною.
3) Підтвердіть фактами або с слушність тверджень, які стосуються становища українських земель у складі Румунії в 1920-1930-ті роки.
1. Створення сприятливих умов для розвитку українських шкіл та культурно-освітніх
установ.
2. Уряд Румунії заохочував розвиток промисловості та модернізував устаткування на
підприємствах цих земель.
3. Восени 1928 року в Татарбунарах українська інтелігенція підняла повстання під
гаслом відновлення радянської влади.
4. Більшість землі (сільськогосподарських угідь) на Буковині належало селянам, тому
вони жили заможно і підтримували уряд.
Если Церковь будет едина, духовно здорова, единомысленна по важнейшим проблемам современности, то она сможет стать центром и духовным, и идеологическим, и организационным. Вокруг него-то наконец и объединится русский народ, пребывающий раздробленным, разорванным, расчлененным на протяжении ХХ века.
Для того чтобы произошло внутреннее объединение Церкви и выздоровление духовного организма, необходимо избавиться от яда либерализма, который проник в Церковь еще в советские времена и потом получил очень сильное развитие за последние десять лет после крушения коммунизма и государственных форм богоборчества.
Они и сегодня являют себя в первую очередь ересью экуменизма во внутрицерковной области, а в области церковно-государственных отношений - неприемлемым сервелизмом некоторых иерархов по отношению к государственной власти. Ну Древней Руси существовали такие проблемы, как *выбор "правильных" книг (православные - по греческому образцу (Византия) или католические (Рим)). *выбор образца службы и борядопровождения.
2-
Монастырская жизнь есть разновидность организации монашеского образа жизни, которая имеет три основных направления и проявления: отшельничество или пустынножительство (то есть жизнь в крайнем уединении) , общежитие в виде монастырского или скитского братства (то есть жизнь в относительном уединении) и монашество в миру (то есть жизнь без внешнего уединения) .
стригольники выступали против платы за посвящение в духовный сан,отвергали церковные обряды возрождая язычество(поклонялись земле,небу...)жидовствующие не принимали поклонение иконам и кресту,отрицали монашество.у них было строгое единобожие и непризнание Иисуса,считая его сыном человеческим.отрицали загробную жизнь.Православное духовенство не допусили чтобы жидовствующие подорвали авторитет церкви и в 1490 году -церковный собор признал виновными в ереси новгородских священиков.Их отлучили от церкви и лишили сана,а руководителей бросили в тюрьму.3-Потому что в Новгороде была развита торговля,что давало возможность общения с другими нациями , соответственно и изучением других религий. 2) Городские церковники были тесно связаны с общ. жизнью, митрополита назначала вече (нород. собрание) и он решал и духовные и мирские дела.
2-
Монастырская жизнь есть разновидность организации монашеского образа жизни, которая имеет три основных направления и проявления: отшельничество или пустынножительство (то есть жизнь в крайнем уединении) , общежитие в виде монастырского или скитского братства (то есть жизнь в относительном уединении) и монашество в миру (то есть жизнь без внешнего уединения) .
я тебе нашел источник отсюда и ответь