1. Первобытный мир и зарождение цивилизации. Родовая община.
Неолитическая революция.
2. Ранние цивилизации, их отличительные черты.
3. Античная цивилизация. Древняя Греция.
4. Античная цивилизация. Древний Рим.
5. Культура Древнего мира. Возникновение религий.
6. Китайско-конфуцианская цивилизация.
7. Ранние цивилизации Запада и Востока, их отличительные черты.
8. Арабо-мусульманская цивилизация. Арабские завоевания.
9. Основные черты и этапы развития восточно-христианской цивилизации.
10. Расцвет западно-европейской средневековой цивилизации.
11. Племена и народы Восточной Европы в древности.
12. Рождение и крещение Киевской Руси.
13. Русь и ее соседи в Х1-ХП вв.
14. Русь в период политической раздробленности в ХП-ХШ вв.
15. Борьба Руси с иноземными завоевателями в ХШ-ХУ вв.
16. Дмитрий Донской и начало борьбы за свержение ордынского ига.
17. Первый этап Великой Отечественной войны 1941-1945 гг.
18. От Руси к России. Церковь и великокняжеская власть.
19. Россия в царствование Ивана Грозного.
20. Смута в России начала ХУП века.
21. Россия в середине и конце ХУП века. Церковный раскол.
22. Великие географические открытия. Начало европейской колониальной экспансии.
23. Россия в период реформ Петра 1.
24. Россия во 2-й половине ХУШ века. Правление Екатерины-П.
25. Россия в 1-й половине Х1Х века. Власть и реформы.
26. СССР в период перестройки М.С. Горбачева.
27. Внешняя политика Александра-1 в начале Х1Х века.
28. Восстание декабристов 1825 г. Николай-1, смена политических приоритетов.
29. Россия в системе международных отношений Х1Х века.
30. Развитие экономики и социальной сферы в начале Х1Х века.
31. Зарождение и становление революционных настроений в России во 2-й половине Х1Х века.
32. Россия в современной системе международных отношений.
33. Россия в эпоху великих реформ Александра П.
34. Россия во 2-й половине Х1Х века. Реформы Александра Ш.
35. Россия в начале ХХ века. Русско-японская война.
36. Россия в начале ХХ века. Революция 1905-1907 гг.
37. Первая мировая война 1914-1918 гг.
38. Февральская революция 1917 г. В России.
39. Великая Октябрьская социалистическая революция 1917 г.
40. Гражданская война в России в 1918-1922 гг.
41. Строительство социализма в СССР в 20-30 гг. ХХ века.
42. США и страны Европы в 20-30 гг. ХХ века.
43. СССР накануне 2-й мировой войны.
44. Строительство социализма в СССР.
45. Начало 2-й мировой войны. Причины и последствия.
46. Первый этап Великой Отечественной войны 1941-1945 гг.
47. Сталинградская битва – коренной перелом в ходе Великой Отечественной войны 1941-1945 гг.
48. Второй этап Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. ОсвобождениеСССР и стран Восточной Европы.
49. Советская культура и идеология в годы Великой Отечественной войны.
50. Период «холодной войны» между Западом и СССР.
51. СССР в послевоенный период. Смерть И.В. Сталина.
52. СССР в период правления Н.С. Хрущева
53. СССР 60-е – начале 80-х гг. ХХ века
54. СССР в период перестройки М.С. Горбачева.
55. Ельцинские реформы 90-х гг. ХХ века.
56. Россия в современной системе международных отношений
Объяснение:
У першій половині 60-х рр. XVII ст. з єдиної держави Гетьманщина перетворюється на нестійке об’єднання (конфедерацію), що складається з Правобережної Гетьманщини, Лівобережної Гетьманщини і Запорожжя.
Конфедерація (у перекладі з латини — спілка, об’єднання) — союз окремих суверенних держав, об’єднаних спільними керівними органами, створений для певних цілей, переважно зовнішньополітичних і воєнних.
У першій половині 70 — х рр. XVII ст. козацький устрій на Правобережжі було ліквідовано, а Запорожжя фактично вийшло з підпорядкування гетьмана.
ЛІВОБЕРЕЖНЯ ГЕТЬМАНЩИНА
Слово «гетьман» стало власною після 1578 р., коли польський король Стефан Баторій дав Війську Запорозькому «Конституцію та привілеї» і вперше офіційно поіменував О. Ружинського «Гетьманом Запорозьким» з наданням йому атрибутів гетьманської влади (клейнодів).
Розпад Гетьманщини на три утворення негативно позначився на збройних силах. На початок 70-х рр. XVII ст. загальна кількість козаків Лівобережної Гетьманщини сягала 30 тис. (у той час як за Б. Хмельницького їх було 100 тисяч).
На Лівобережжі налічувалося близько 50 міст. Такі великі міста як Київ, Ніжин,
Переяслав, Стародуб мали магдебурзьке право, менші — ратушне.
На Лівобережжі існувало 10 полків, які, поділялися на сотні.
(Гадяч, Київ, Ніжин, Миргород, Лубни, Прилуки, Полтава,
Переяслав, Стародуб, Чернігів.)
До привілейонаного соціального стану належали:
Козацька старшина, що виокремилась із козацтва й посіла панівне становище в суспільстві, мала політичну владу, землі та маєтності, які отримувала за свою службу, а з часом також спадкові маєтки;
Українська шляхта — панівний стан українського суспільства — швидко злилась із козацькою старшиною внаслідок поширення на неї старшинських прав і привілеїв;
Духівництво. Верхівка духівництва мала великі земельні володіння і залежних селян і суттєво відрізнялася за своїм становищем від духівництва — парафіяльних священиків;
Козацтво було особисто вільним, звільнялося від усіх державних податків і повинностей, крім несення військової служби за власний кошт, мало право на становий суд і спадкове землеволодіння.
Напівпривілейованим соціальним станом було міщанство, що мало права і привілеї на самоврядування, становий суд, мало право займатися ремеслами, промислами і торгівлею, але було зобов’язано сплачувати податки і виконувати повинності на користь держави.
Непривілейованим соціальним станом було селянство, що в результаті Національно-визвольної війни здобуло особисту свободу і право змінювати місце проживання. Однак через те, що селяни не мали спадкової власності на землю, вони змушені були працювати на козацьку старшину, шляхту і монастирі, а також сплачувати податки натуральними продуктами і грошима.
На Лівобережжі nочал:а формуватися старшинська форма землеволодіння, яка за своєю суттю нагадувала шляхетську, дворянську. Старшинська земельна власність ісиувала у двох формах:
ранговій (тимчасовій)
приватвій (спадковій).
Рангова формувалася із царських і гетьманських старшині на час обіймання нею посад; приватна — із на підпору дому» чи « купольне» (повне) володіння.
Зміцнювалися позиції гетьманського та монастирського землеволодіння. Протягом 1657—1672 рр. старшина, шляхта й монастирі отримали у володіння 275 сіл і хуторів. У маєтках старшини й шляхти селяни втрачали свободу, потрапляли в судову залежність, виплачували різні податки та виконували повинності, у монастирських — іноді відбували панщину.
На Лівобережжі фактично відбувалася поступова ліквідація здобутків Національно — визвольної війни і відновлення феодального землеволодіння. Новими феодалами-землевласниками ставала козацька старшина.
СЛОБОЖАНЩИНА
Слобожанщина — історична область, яка охоплює території сучасних Харківської, Сумської, Донецької, Луганської областей України, частину Воронезької, Бєлгородської та Курської областей Росії. (252 населені пункти, 250 тис населення)
Александр 1 был вынужден пойти на мир с Наполеоном. 25 июня 1807 года был официально заключен мирный договор между Россией и Францией. Согласно этому договору выгоднее условия были для Франции:
1) Россия официально признавала все завоевания Наполеона.
2) Франция сделала союзником Россию в войне против Англии.
3) Франция вынудила Россию присоединиться к «континентальной блокаде» Великобритании.
4) Пруссия фактически превратилось в зависимое от Франции государство.
5) В целом - французское господство в Европе укрепилось.
Для России благоприятных пунктов было меньше:
1) Появилась свобода действий против Турции и Ирана, а также против Швеции. Отрицательными моментами для России были:
1) Резкий поворот во внешней политике привел страну к международной изоляции. 2) Падение авторитета Александра 1.
3) Слухи о возможности очередного дворцового переворота в пользу сестры императора Екатерины Павловны.