В начале 18 века Казахстан переживал довольно нестабильное время. Напряжение было не только в политической, но и в экономической деятельности государства. Это было время постоянных войн с соседними народами.
Наиболее ощутимое давление оказывали джунгарские народы, вторгавшиеся на территорию Казахстана с Восточных земель.
Объяснение:
Это наносило постоянные и сокрушительные удары по социальной сфере. Также от постоянных нападений страдала экономика страны, так как требовалось тратить казенные средства на вооружение, оборону, содержание армии и восстановление нанесенного ущерба.
В такой обстановке казахи постоянно искали решение проблем.
В 1726-м году государственные деятели Казахстана приняли решение отправить посла в Россию. Он должен был просить покровительства для казахского народа. Данная инициатива не была успешной, и посол вернулся в страну ни с чем.
Но хан Казахстана Абулхаир не оставлял надежды на объединение с могучим соседом и спустя 4 года, в 1730-м году отправил посольство в Петербург.
Послы передали письмо с русской императрице Анне Иоанновне и устно попросили принять Казахстан в подданство.
Тем самым Казахский народ получил покровительство Российской империи. Это позволило выйти из смутного времени и восстановить политическое и экономическое благосостояние.
Фінанси й військо. Коли умер кардинал Мазаріні, ціла Франція з нетерплячкою чекала, хто стане першим королівським міністром, бо вже від півстоліття, від часів великого Рішельє, французький народ звик до того, що король особисто не займався управою держави, а ввесь труд володіння віддавав фаховим політикам. Але несподівано для всіх молодий, 23-літній Людовік XIV (1643-1715) заявив, що він сам буде першим міністром та що без його доручення ніякої справи не вільно вирішувати. Людовік XIV не сказав своїх слів без надумй, — він справді взявся сам вести керму держави. Цей король визначався сильним почуванням відповідальності, працю для держави вважав за свій обов'язок і нікому не хотів доручити тих завдань, до яких обов'язувало його високе становище. Пізніше приписували йому (не знати, чи справедливо) слова: «Держава — це я». Можна було розуміти їх так, що король є символом держави, але Людовік своєю працею хотів доказати, що заслуговує на те, щоб нарід довірив йому свою долю як своєму представникові. Своїми зусиллями він побудував могутню французьку державу, що зайняла провідне місце в європейськ
В начале 18 века Казахстан переживал довольно нестабильное время. Напряжение было не только в политической, но и в экономической деятельности государства. Это было время постоянных войн с соседними народами.
Наиболее ощутимое давление оказывали джунгарские народы, вторгавшиеся на территорию Казахстана с Восточных земель.
Объяснение:
Это наносило постоянные и сокрушительные удары по социальной сфере. Также от постоянных нападений страдала экономика страны, так как требовалось тратить казенные средства на вооружение, оборону, содержание армии и восстановление нанесенного ущерба.
В такой обстановке казахи постоянно искали решение проблем.
В 1726-м году государственные деятели Казахстана приняли решение отправить посла в Россию. Он должен был просить покровительства для казахского народа. Данная инициатива не была успешной, и посол вернулся в страну ни с чем.
Но хан Казахстана Абулхаир не оставлял надежды на объединение с могучим соседом и спустя 4 года, в 1730-м году отправил посольство в Петербург.
Послы передали письмо с русской императрице Анне Иоанновне и устно попросили принять Казахстан в подданство.
Тем самым Казахский народ получил покровительство Российской империи. Это позволило выйти из смутного времени и восстановить политическое и экономическое благосостояние.
Фінанси й військо. Коли умер кардинал Мазаріні, ціла Франція з нетерплячкою чекала, хто стане першим королівським міністром, бо вже від півстоліття, від часів великого Рішельє, французький народ звик до того, що король особисто не займався управою держави, а ввесь труд володіння віддавав фаховим політикам. Але несподівано для всіх молодий, 23-літній Людовік XIV (1643-1715) заявив, що він сам буде першим міністром та що без його доручення ніякої справи не вільно вирішувати. Людовік XIV не сказав своїх слів без надумй, — він справді взявся сам вести керму держави. Цей король визначався сильним почуванням відповідальності, працю для держави вважав за свій обов'язок і нікому не хотів доручити тих завдань, до яких обов'язувало його високе становище. Пізніше приписували йому (не знати, чи справедливо) слова: «Держава — це я». Можна було розуміти їх так, що король є символом держави, але Людовік своєю працею хотів доказати, що заслуговує на те, щоб нарід довірив йому свою долю як своєму представникові. Своїми зусиллями він побудував могутню французьку державу, що зайняла провідне місце в європейськ