1)Почему царская Россия была
заинтересовна в росте торгового
обмена с Казахстаном?
2)Почему с Казахстаном торговый
обмен был налажен в основном у
промышленных районов России?
3)Какие положительные
последствия для Казахстана были в
росте торгового обмена с
промышленными центрами России
во второй половине XIX века?
4)Был ли Казахстан заинтересован
в росте торгового обмена с царской
Россией во второй половине XIX
века?

ответ:

1.причина в том, что сараевское убийство  эрцгерцога франца фердинанда  сербским националистом  гаврилой принципом, а дальше с другой стороны, столь же общепризнано, что убийство человека было только ближайшим поводом, «толчком» к войне.

2. хронологические рамки первой мировой войны  войны, которые начались с 1 августа 1914 года, продолжалась вплоть до 11 ноября 1918 года, тогда было подписано перемирие между германией и странами антанты. в 1918 году антанта-была представлена францией и великобританией.

3.два лагеря:

страны-участницы первой мировой войны тогда разделились на два лагеря. четверной союз: туда входила германия, австро-венгрия, болгария и турция (османская империя). в антанте: россия, франция, и союзные страны (италия, румыния и т.

4.этапы:

1)в начале xx века обострились противоречия между двумя европейскими коалициями европейских государств – антантой и тройственным союзом.

2)поводом для начала войны послужил теракт, совершенный в июне 1914 года в городе сараево.

3)в августе 1914 года войну германии объявила войну с японией, в  ноябре на  стороне блока германия – австро-венгрия в  войну вступила турция, а  в октябре 1915 года  – болгария.

5.основные сражения:

7 августа 1914 года, пограничное сражение.

21 февраля 1916 года , сражение при вердене.

24 июня 1916 года, битва при сомме.

3 июня 1916 года, брусиловский прорыв 4-я галицийская битва.

11 июля 1917 года, битва при пашендале (третья битва при ипре).

удачи, друг)

Вумовах становлення української державності, розгортання державотворчих процесів, становлення громадянського суспільства і правової держави, логічним і цілком закономірним виглядає інтерес сучасних дослідників до проблем джерелознавства і історіографії київської русi як першої інституційної форми існування української державності, звернення до напрацювань науковців попередніх поколінь. взагалі до наших днів з історії київської русі нагромаджено величезний масив літератури і в ньому непросто зорієнтуватися навіть фахово підготовленому історику. ситуація ускладнюється ще й тим, що маючи в своєму розпорядженні велику кількість опублікованих думок, концепцій, поглядів і суджень, історик творить черговий, власний синтез, не досліджуючи предмет, а вибираючи з літератури ті думки й факти, які більше узгоджуються з його схемою та його баченням минулого. не можна не враховувати і те, що накопичення історичних думок, концепцій відбувалося впродовж різних епох і в умовах різних ідеологій, інколи корпоративних, інколи офіціозних, від яких наука, хоч би як вона цього прагнула, не завжди могла бути вільною. в зв’язку з цим метою нашого дослідження являється спроба перегляду ідеологічних нашарувань в різних істориків різних епох, розкриття найбільш цінних думок і концепцій, які впливали на стан наукової розробки проблеми князівських з’їздів. об’єктом нашої наукової розвідки виступає складна діалектично взаємопов’язана сукупність інформаційних, правових, ідеологічних, економічних та інших чинників, що детермінували процес історичного пізнання, окреслювали мету, можливості та перспективи наукової розробленості питання князівських з’їздів. предметом нашого дослідження являється проблема наукових досліджень князівських з’їздів в дореволюційній, радянській, діаспорній та сучасній історичній науці, висвітлення основних тенденцій та наукових досягнень кожного етапу історичних досліджень та окреслення перспектив для дослідження даної проблеми в майбутньому. розкриваючи предмет дослідження, ми ставимо перед собою наступні завдання: визначити ступінь наукової розробки даної проблеми; розробити основні тенденції історичних досліджень нашої проблеми в хіх – хх ст.; дослідити внесок у розробку даної проблеми дореволюційних, радянських, діаспорних та сучасних істориків; встановити суб’єктивні та об’єктивні чинники, що впливали на розвиток наукових досліджень проблеми князівських з’їздів; висвітлити суб’єктивні міркування істориків хіх – хх ст. щодо князівських з’їздів та їх значення в процесі формування державності україни-руси; окреслити перспективи наукових досліджень проблеми князівських з’їздів в подальшому. хронологічні межі нашого наукового дослідження охоплюють хіх – поч. ххі ст., так як саме на цей час припадає активний розвиток історичних досліджень князівських з’їздів, виникають народницький, консервативний, націонал-державницький, радянський напрями в українській історичній науці, в рамках яких і ведуться дослідження різних проблем давньої і середньовічної, нової та новітньої історії україни.