1)почему ордабасы было выбрано место для собрания? 2)какую роль играли люди против вторжения джунгар ? 3)какие решения в Ордабасы на ход исторических событий?
К 1914 весь мир оказался поделенным между колониальными державами. Наиболее крупные колониальные империи сумели создать Великобритания (27 621 тыс. кв. км; ок. 340 млн. чел. ) и Франция (10 634 тыс. кв. км; более 59 млн чел.) ; обширные владения имели также Нидерланды (2109 тыс. кв. км; более 32 млн чел.) , Германия (2593 тыс. кв. км; более 13 млн чел.) , Бельгия (2253 тыс. кв. км; 14 млн чел.) , Португалия (2146 тыс. кв. км; более 14 млн чел. ) и США (566 тыс. кв. км; более 11 млн чел.) . Завершив раздел «свободных» территорий Африки, Азии и Океании, великие державы перешли к борьбе за передел мира. Наступил период мировых войн .
Середньовічне місто цікавило людей як сприятливе місце для занять промислами, пов'язаними з ринком. Формування середньовічного міста визначав суспільний прогрес, насамперед прогрес аграрного виробництва. Особливе значення мав розвиток товарного виробництва (заінтересованість феодала в додаткових джерелах доходу) й обміну (розширення торгівлі зі Сходом). Найперші феодальні міста сформувалися в Італії (XI ст.) — Венеція, Генуя, Піза, Флоренція, Неаполь, Амальфі — та на півдні Франції (X ст.) — Марсель, Арль, Монпельє, Тулуза та ін. їх виникненню в цих регіонах сприяли вплив античної міської традиції та розвиток торговельних зв'язків із розвинутішими на той час Візантією й країнами Сходу. У цей самий період почали з'являтися міста в Північній Франції, Нідерландах, Англії, по Рейну і Верхньому Дунаю в Німеччині. Тут більшість міст утворювались по-новому. Особливими були райони Зарейнської Німеччини, Скандинавських країн та інших територій, в яких розвиток феодальних відносин відбувався уповільнено, а міста формувались у ХП—XIII ст. із базарних містечок і колишніх племінних центрів. Отже, найурбанізованішими зонами Західної Європи стали місцевості, де гався стійкий прогрес сільського господарства або завершувались чи перетиналися великі торгові шляхи.
Найбільше нових міст утворилось на межі XIII—XIV ст. — понад 200. Серед них розрізняли малі (І—2 тис. осіб), але найчисленніші міста; середні (3—5 тис.) з розвинутими ремеслами й торгівлею, муніципальною системою; великі (9—-10 тис). Міст із населенням по 20—40 тис. осіб у всій Західній Європі налічували близько 100 (Любек, Кельн, Мец, Лондон, Рим та ін.). Тільки деякі мали населення майже 80 тис. У найбільшому місті — Венеції — нараховували 100 тис. жителів (після нього йшли Константинополь, Париж, Мілан, Кордова, Севілья, Флоренція). У містах мешкали ремісники, купці, люди вільних професій (художники, лікарі, аптекарі). Значна частина населення працювала в сільськогосподарському виробництві. Важливу роль у їх розвитку відігравали так звані міністеріали — службовці феодалів, як правило, вихідці з рабів або закріпачених селян, які швидко просувались у феодальній ієрархії.
К 1914 весь мир оказался поделенным между колониальными державами. Наиболее крупные колониальные империи сумели создать Великобритания (27 621 тыс. кв. км; ок. 340 млн. чел. ) и Франция (10 634 тыс. кв. км; более 59 млн чел.) ; обширные владения имели также Нидерланды (2109 тыс. кв. км; более 32 млн чел.) , Германия (2593 тыс. кв. км; более 13 млн чел.) , Бельгия (2253 тыс. кв. км; 14 млн чел.) , Португалия (2146 тыс. кв. км; более 14 млн чел. ) и США (566 тыс. кв. км; более 11 млн чел.) . Завершив раздел «свободных» территорий Африки, Азии и Океании, великие державы перешли к борьбе за передел мира. Наступил период мировых войн .
Объяснение:
Середньовічне місто цікавило людей як сприятливе місце для занять промислами, пов'язаними з ринком. Формування середньовічного міста визначав суспільний прогрес, насамперед прогрес аграрного виробництва. Особливе значення мав розвиток товарного виробництва (заінтересованість феодала в додаткових джерелах доходу) й обміну (розширення торгівлі зі Сходом). Найперші феодальні міста сформувалися в Італії (XI ст.) — Венеція, Генуя, Піза, Флоренція, Неаполь, Амальфі — та на півдні Франції (X ст.) — Марсель, Арль, Монпельє, Тулуза та ін. їх виникненню в цих регіонах сприяли вплив античної міської традиції та розвиток торговельних зв'язків із розвинутішими на той час Візантією й країнами Сходу. У цей самий період почали з'являтися міста в Північній Франції, Нідерландах, Англії, по Рейну і Верхньому Дунаю в Німеччині. Тут більшість міст утворювались по-новому. Особливими були райони Зарейнської Німеччини, Скандинавських країн та інших територій, в яких розвиток феодальних відносин відбувався уповільнено, а міста формувались у ХП—XIII ст. із базарних містечок і колишніх племінних центрів. Отже, найурбанізованішими зонами Західної Європи стали місцевості, де гався стійкий прогрес сільського господарства або завершувались чи перетиналися великі торгові шляхи.
Найбільше нових міст утворилось на межі XIII—XIV ст. — понад 200. Серед них розрізняли малі (І—2 тис. осіб), але найчисленніші міста; середні (3—5 тис.) з розвинутими ремеслами й торгівлею, муніципальною системою; великі (9—-10 тис). Міст із населенням по 20—40 тис. осіб у всій Західній Європі налічували близько 100 (Любек, Кельн, Мец, Лондон, Рим та ін.). Тільки деякі мали населення майже 80 тис. У найбільшому місті — Венеції — нараховували 100 тис. жителів (після нього йшли Константинополь, Париж, Мілан, Кордова, Севілья, Флоренція). У містах мешкали ремісники, купці, люди вільних професій (художники, лікарі, аптекарі). Значна частина населення працювала в сільськогосподарському виробництві. Важливу роль у їх розвитку відігравали так звані міністеріали — службовці феодалів, як правило, вихідці з рабів або закріпачених селян, які швидко просувались у феодальній ієрархії.
Объяснение: