1)причины восстания 2)движущие силы восстания 3)ход восстания 4)причины поражения 5)последствия событие-освободительная борьба казахов в 50-х годах xix века
Неудачи в боях со Скопиным-Шуйским привели к резким конфликтам в тушинском лагере, Польские наёмники стали всё настойчивее требовать плату за службу, но в ответ слышали только обещания. Ситуация ещё более обострилась с вторжением в Россию войск польского короля. Сигизмунд 3, который теперь не нуждался в Лжедмитрии 2 , приказал полякам прибыть из Тушина под Смоленск . В тушинском лагере начался развал. В декабре 1609 года самозванец (Лжедмитрий 2), переодевшись крестьянином, бежал в Калугу. Большинство же тушинцев во главе с патриархом Филаретом видели выход в приглашении на русский престол сына польского короля королевича Владислава. Однако распад тушинского лагеря не привёл к окончательной ликвидации движения Лжедмитрия 2 . Самозванца продолжало поддерживать население ряда территорий страны, не разграбленных тушинцами. А после разгрома войска Василия Шуйского под Клушином отряды самозванца оказались единственной военной силой остановить наступление польского войска на Москву. Даже часть населения столицы готова была признать Лжедмитрия 2 своим правителем . Самозванец воспрял духом, наспех собрал свои отряды и двинулся на Москву . Он обосновался в селе Коломенском к югу от столицы.))
У 1919р. було встановлено репарації для Німеччина в розмірі 269 млрд марок.
Паризька конференція 1921р. скоротила суму репарацій до 226 млрд марок, яку вона мала виплатити протягом 42 років. Лондонська конференція 1921р. ще скоротила реперації до 132 млрд марок, які мали були сплачені протягом 37 років.
Але у 1922р. Німеччина відмовилася сплачувати, тому що держави-переможниці не надали їй п'ятирічну мораторію. Була ще пропозиція Лондона про зменшення суми до 50 млрд марок, але це дуже обурило президента Франції Р. Пуанкаре і він відхилив це. 11 січня 1923р. франко-бельгійська армія окупувала Рур. Причина: несплачування реперацій Німеччиною. У 1924р. у Лондоні скликано міжнародну конференцію. На ній 16 серпня конференція затвердила "план Дауеса", розроблений амер. банкіром Чарльзом Дауесом. Відповідно до нього Німеччина мала сплатити в перші п'ять років 1-1,75 млрд марок репарацій на рік, а далі - по 2,5 млрд марок на рік. Вона отримувала позики із яких 70% були від США. З Руру відійшли франко-бельгійські війська. Німеччина отримала кредитів на 32 млрд марок і сплатила репарацій на 11,5 млрд марок. 1929-1930рр. у Гаазі відбулася міжнародна конференція, яка прийняла "план Юнга", розроблений амер. банкіром Оуеном Юнгом. Скорочення суми репарацій до 113,9 млдр марок, а щорічних виплат - до 2 млрд марок. Термін виплати - 55 років. План став нечинним у за рішення Лозаннської конференції 1932р. ВИПЛАТА ПРИПИНЯЛАСЬ. За весь час Німеччина сплатила 21,8 млрд марок, натомість отримала 39 млрд марок.
Однако распад тушинского лагеря не привёл к окончательной ликвидации движения Лжедмитрия 2 . Самозванца продолжало поддерживать население ряда территорий страны, не разграбленных тушинцами. А после разгрома войска Василия Шуйского под Клушином отряды самозванца оказались единственной военной силой остановить наступление польского войска на Москву. Даже часть населения столицы готова была признать Лжедмитрия 2 своим правителем . Самозванец воспрял духом, наспех собрал свои отряды и двинулся на Москву . Он обосновался в селе Коломенском к югу от столицы.))
У 1919р. було встановлено репарації для Німеччина в розмірі 269 млрд марок.
Паризька конференція 1921р. скоротила суму репарацій до 226 млрд марок, яку вона мала виплатити протягом 42 років. Лондонська конференція 1921р. ще скоротила реперації до 132 млрд марок, які мали були сплачені протягом 37 років.
Але у 1922р. Німеччина відмовилася сплачувати, тому що держави-переможниці не надали їй п'ятирічну мораторію. Була ще пропозиція Лондона про зменшення суми до 50 млрд марок, але це дуже обурило президента Франції Р. Пуанкаре і він відхилив це. 11 січня 1923р. франко-бельгійська армія окупувала Рур. Причина: несплачування реперацій Німеччиною. У 1924р. у Лондоні скликано міжнародну конференцію. На ній 16 серпня конференція затвердила "план Дауеса", розроблений амер. банкіром Чарльзом Дауесом. Відповідно до нього Німеччина мала сплатити в перші п'ять років 1-1,75 млрд марок репарацій на рік, а далі - по 2,5 млрд марок на рік. Вона отримувала позики із яких 70% були від США. З Руру відійшли франко-бельгійські війська. Німеччина отримала кредитів на 32 млрд марок і сплатила репарацій на 11,5 млрд марок. 1929-1930рр. у Гаазі відбулася міжнародна конференція, яка прийняла "план Юнга", розроблений амер. банкіром Оуеном Юнгом. Скорочення суми репарацій до 113,9 млдр марок, а щорічних виплат - до 2 млрд марок. Термін виплати - 55 років. План став нечинним у за рішення Лозаннської конференції 1932р. ВИПЛАТА ПРИПИНЯЛАСЬ. За весь час Німеччина сплатила 21,8 млрд марок, натомість отримала 39 млрд марок.