1.Проаналізуйте етнічний і соціальний склад мешканців регіону.
2. Особливості модернізацїі господарського і повсякденного
життя.
3.Проаналізуйте особливості економічного життя в регіоні.
4.Підготуйте розповідь про індустріалізацію в краї. Що ви знаєте
про промисловий переворот, його вплив на життя краян?
Ибрай Алтынсарин (каз. Ыбырай Алтынсарин) (20 октября (1 ноября) 1841, Аракарагайская волость, Николаевский уезд, Тургайская область, Российская империя — 17 июля (29 июля) 1889) — казахский педагог-просветитель, писатель, фольклорист, общественный деятель, учёный-этнограф. Автор казахских учебников: «Казахская хрестоматия» (1879; 2 изд., 1906) и «Начальное руководство к обучению казахов русскому языку» (1879), автор басен и рассказов, а также переводов Л. Н. Толстого, И. А. Крылова.
Создавал варианты алфавита на основе русской графики для записи казахских текстов.
Алтынсарин положил начало светскому образованию казахского народа. Открыл четыре двухклассных центральных русско-казахских училища, одно ремесленное училище, первое в Казахстане женское училище[1], пять волостных школ, два училища для детей русских поселян. А также учительскую школу в Троицке, немного позже она была переведена в Оренбург.
Родился 20 октября (1 ноября, по новому стилю) 1841 года в Аракарагайской волости Николаевского уезда Тургайской области. Происходит из подрода алтыбас рода узун казахского племени кипчак, входящего в Средний жуз.[2]
Рано лишившись отца, воспитывался в семье деда, известного бия, Балгожи Жанбуршина[3].
С самого детства проявлял сильную тягу к знаниям и самообразованию, часто общался с образованной частью российского общества.
В 1850 году был определён в школу-интернат при Оренбургской пограничной комиссии. В годы учёбы в Оренбурге он близко познакомился с ученым-востоковедом В.В Григорьевым. Неиссякаемая жажда знаний, стремление принести пользы как можно больше своему народу. По характеру Ибрай Алтынсарин был скромным и трудолюбивым. Много читал, стараясь познать как можно больше из достижений других народов. И передать их своим соплеменникам.
Окончил школу в 1857 году с золотой медалью. Затем в течение трёх лет работал писарем у своего деда Балгожи.
Некоторое время Алтынсарин работал переводчиком в Оренбургском областном правлении, где познакомился с Ильминским Н. И.
В 1860 году областное правление поручило ему открыть школу для казахских детей в городе Тургай, в которой он назначался учителем русского языка.
В 1861 году он получил должность учителя Тургайской школы.
В 1864 открыл первую народную школу.
Алтынсарину было присвоен чин статского советника. Некоторое время И. Алтынсарин работал также в Тургайском уездном управлении в качестве делопроизводителя, исполнял обязанности старшего уездного начальника, временно — уездного судьи.
С 1879 и до конца жизни — инспектор казахских школ в Тургайской области.
В 1883 году Алтынсарин переехал в Николаевский (Кустанайский) уезд. Он построил дом в трёх километрах от города Кустаная, на сгибе реки Тобол, на островке, где имелось небольшое озеро, получившее впоследствии название «Инспекторское». Там Ибрай Алтынсарин жил и работал до самой смерти.
Алтынсарину было присвоено звание статского советника.
Умер 17 июля (29 июля) 1889 года, похоронен недалеко от своего дома на берегу Тобола рядом с могилой отца
ответ:Найдавнішу докладну відомість про хрещення українського народу, яку знаходимо в нашій літературі, подає нам так званий Початковий літопис - пам'ятка початку XII ст., що була писана десь більш як по ста роках по охрещенні нашого народу. Цей літопис (звичайно зветься Літопис Нестора, але Нестор, певне, не писав його) докладно розповідає про охрещення князя Володимира та українського народу; літописне оповідання, стало в нас класичним - воно довго панувало в нашій науці та літературі, а в школі та серед широкого загалу панує ще й тепер.
І тільки 1871 р. відомий професор Московської духовної академії Євген Євстигнійович Голубинський в "Журнале Министерства народного просвещения" за 1871 р., а потім 1880 р. в праці "История Русской Церкви", т. І (друге видання вийшло в 1901 р. в московських "Чтениях") піддав літописне оповідання про хрещення українського народу суворій, але чисто науковій критиці; Голубинський непохитно довів, що літописне оповідання - це пізніша вставка до нашого Початкового літопису (таких пізніших вставок у літопису багато).
Голубинський влучно й науково розбив майже все оповідання літописця як таке, що не відповідає правді, і замість нього подав своє, що спирається головним чином на писання двох письменників XI віку, що писали за часу сина Володимирового - князя Ярослава Мудрого, мниха Якова ("Похвала" князю Володимиру та "Сказание" про смерть мучеників Бориса й Гліба) та Нестора ("Чтение" про страстотерпців Бориса та Гліба); Яків та Нестор жили ближче до Володимира Великого і тому могли знати події охрещення ліпше за літописця, що писав пізніше.
Знамените "хрещення Русі", яке започаткувало православну цивілізацію на теренах України, було викликано цілим комплексом факторів:
Політичні передумови: Прагнення Володимира зміцнити державу і її територіальну єдність. Спроба досягти цієї мети за до створення єдиного пантеону язичницьких богів на чолі з Перуном не призвела до подолання племінного сепаратизму та посилення княжої влади. Надії Володимира в даному випадку покладались, очевидно, на те, що бог блискавок вважався головним в дружинному середовищі. Але тільки єдинобожжя могло згуртувати державу і освятити авторитет одноосібної княжої влади.
Объяснение: