1. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення? 1.1. «...Тим часом підросло молоде покоління, яке в своїх молодечих серцях мало більше віри
в життєві сили і майбутнє свого рідного народу, ніж його батьки. Воно знов підняло прапор
нашої національної самостійності і почало закликати до праці. Се покоління назвалося народовцями. Народовцями, – бо своєю задачею вважало працю для простого народу в рідній
мові того народу...» (М. Лозинський)
1.2. «...Один зі старших руських діячів, о. Стефан Качала, член-засновник “Матиці”, який разом із молоддю старався скерувати “Матицю” на добру дорогу, виклав у газеті “Слово” проект заснування нового товариства для просвіти народу і поставив йому за мету: “сприяти розвитку народної просвіти в напрямах моральному, матеріальному і політичному через видання практичних
книжок, брошур і т. д. тією мовою, якою народ говорить... Нагальні збори відкрив голова комітету Анатоль Вахнянин і розповів про заходи щодо заснування товариства...»(М. Лозинський)
1.3. «Найневідкладніші національні потреби галицьких русинів: бажано, щоб у Східну Галичину
призначалися лише такі службовці і судді, які доведуть своє належне знання руської мови –
усно і на письмі; бажано, щоб усі цісарсько-королівські органи влади, установи і суди в Східній Галичині стосовно руських сторін, а також з власної ініціативи користувалися лише руською мовою і руським письмом; бажано, щоб у Львівському університеті була створена
кафедра історії руського народу (з руською мовою викладання)...; бажано відкрити підготовчий клас при руській частині гімназії в Перемишлі і, крім того, ще одну руську гімназію в Східній Галичині...; бажано створити принаймні одну нову учительську семінарію руського типу і
вже існуючі семінарії для вчителів і вчительок у Львові, Станіславі, Тернополі і Перемишлі повністю утраквізувати (зробити двомовними. – Авт.)...»
Истоки народных промыслов и ремесел казахов уходят вглубь веков. О существовании ткачества свидетельствуют археологические находки костяных, каменных и глиняных пряслиц, грузиков от примитивного ткацкого станка, спиц для натягивания ткущейся основы,. О домашнем промысле и ремеслах можно судить по дневниковым записям путешественников.Они писали, что значительную часть изделий из войлока казахи изготовляли для собственных нужд. Домашние промыслы и ремесла казахов развивались в условиях кочевого и полукочевого хозяйства, удовлетворяя в основном нужды людей. Таким образом, важной составной частью материального культурного наследия казахов в Жетысу являются народные ремесла. Развиваясь и совершенствуясь на протяжении всего исторического времени, они не теряют свою уникальность и самобытность и сегодня. В них сконцентрированы опыт и ум наших предков, своеобразие и неповторимость народного творчества. В ремеслах отражается быт и материальное производство, уровень развития и ценностные ориентиры народа. «Изучение национальных художественных традиций их сохранению и использованию в новых социальных условиях»,- пишет У.Джанибеков в своей книге «Культура казахского ремесла». И действительно, мастерство ремесленников, и их умение создавать самобытные изделия материальной культуры вызывают интерес многих последующих мастеров, их стремление воплощать идеи современности в сочетании с древним искусством, позволяют обогатить культурные потребности и выработать чувства восприятия прекрасного, привить хороший вкус. Своим творчеством они показывают неповторимость национального ремесла, основанных на присущих ему навыков и знаний. Учат бережно относиться к достоянию воспитывают трудолюбие, умение ценить и уважать опыт лучших создателей прекрасного развитию эстетическо-художественного вкуса у молодого поколения. Народные ремесла в своем развитии сложный путь от изготовления седла и предметов быта до современных изделий домашнего обихода: ковров, тускиизов, циновок и т.д. Мастера испокон веков занимались изготовлением войлочных изделий, плетением, ткачеством, вышивкой, тиснением по коже, были искусными кузнецами, ювелирами, резчиками по кости и дереву.