1.Проведите анализ основных источников, дающих сведения о реоегиозных верованиях тюрков. 2.Определите причины распространения ислама на территории Казахстана.
коностас (з грецької ε?ι?κον – ікона, στα?σις – місце стояння) — це вівтарна перегородка з розміщеними в певному порядку на ній іконами. Функцією іконостасу є відділяти в храмі святе місце – святилище, де відбувається літургія, від місця згромадження вірних – нави. Традицію відділення в святині «sakrum» від «profanum» зустрічаємо у Старому Завіті, а саме в Єрусалимському Храмі. Святая Святих — місце, де зберігалась Скинія Завіту і де було місце перебування Бога Ізраїлевого, відділялась суцільною завісою від решти храму (до речі, традиція відділення святилища від нави завісою збереглася в деяких східнохристиянських Церквах, зокрема у Вірменській, Сиромалабарській та Сиромаланкарській).
Учені, що досліджують іконостас, стверджують, що він виконував подвійну функцію: з однієї сторони, іконографічна програма була виразом чітко окресленої символічно-догматичної концепції, що випрацьовувалась віками; з іншої, на відміну від стінопису, мав характер молитовно-адораційний. Вірні підходили до іконостасу, який був межею, що відділяла від «Святая Святих», і ставали перед лицем відображеного на іконі Христа, Богородиці та святих в поставі особистої молитви. Функції таких «молитовних» ікон виконували намісні ікони, які мали так званий портретний характер, а також — храмова ікона. Саме серед цих ікон найбільше таких, які славляться особливим культом серед вірних і визнані чудотворними.
І. Формування іконостасу у Візантії
Почав формуватися іконостас у такій формі, в якій ми звикли його бачити, у Візантії в ІХ – Х століттях. Розвинувся він від темплона – горизонтальної балки, яка опиралася на дерев'яні або кам'яні колони і розміщувалась між святилищем і храмом вірних. Темплон виник у VII столітті (в Україні на означення темплону вживалось слово «тябло»). Угорі на темплоні розміщувався епістилій (з грецької «поставець») — довга дошка, на якій зображалась ікона Христа в оточенні Богородиці, Івана Предтечі та святих, що схилились до Нього в молитовних позах. Згодом ікони на темплоні трансформувались в ряд «Моління» (гр. Деесіс).
1. 1549 г. Первый Земский собор — орган сословного представительства, обеспечивающий связь центра и мест, речь Ивана IV с лобного места: осуждение неправильного боярского правления, объявление необходимости реформ. 2. Судебник 1550 г. — развитие положений Судебника Ивана III, ограничение власти наместников и волостителей, усиление контроля царской администрации, единый размер судебных пошлин, сохранение права крестьян на переход в Юрьев день. 3. Стоглавый собор 1551 г. — унификация церковных обрядов, признание всех местно-почитаемых святых общерусскими, установление жесткого иконописного канона, требования к улучшению нравов духовенства, запрет ростовщичества среди священников. 4. Военная реформа 1556 г. — принято Уложение о службе: ограничение местничества на период военных действий, помимо конного поместного ополчения, организация постоянного войска — стрельцы, пушкари, единый порядок военной службы. 5. Формирование приказной системы: Судебник 1550 г. устанавливает систему приказного управления, основной каркас которой сохраняется до конца XVII в. Учреждаются приказы, обеспечивающие основные государственные нужды: Челобитный, Посольский, Поместный, Стрелецкий, Пушкарский, Бронный, Разбойный, Печатный, Сокольничий, Земские приказы, а также четверти: Галицкая, Устюжская, Новая, Казанский приказ. 6. В 1556 году была проведена реформа местного управления. -- Посольский оловам.
Реформы Избранной рады наметили путь к укреплению, централизации государства формированию сословно-представительного государства.
коностас (з грецької ε?ι?κον – ікона, στα?σις – місце стояння) — це вівтарна перегородка з розміщеними в певному порядку на ній іконами. Функцією іконостасу є відділяти в храмі святе місце – святилище, де відбувається літургія, від місця згромадження вірних – нави. Традицію відділення в святині «sakrum» від «profanum» зустрічаємо у Старому Завіті, а саме в Єрусалимському Храмі. Святая Святих — місце, де зберігалась Скинія Завіту і де було місце перебування Бога Ізраїлевого, відділялась суцільною завісою від решти храму (до речі, традиція відділення святилища від нави завісою збереглася в деяких східнохристиянських Церквах, зокрема у Вірменській, Сиромалабарській та Сиромаланкарській).
Учені, що досліджують іконостас, стверджують, що він виконував подвійну функцію: з однієї сторони, іконографічна програма була виразом чітко окресленої символічно-догматичної концепції, що випрацьовувалась віками; з іншої, на відміну від стінопису, мав характер молитовно-адораційний. Вірні підходили до іконостасу, який був межею, що відділяла від «Святая Святих», і ставали перед лицем відображеного на іконі Христа, Богородиці та святих в поставі особистої молитви. Функції таких «молитовних» ікон виконували намісні ікони, які мали так званий портретний характер, а також — храмова ікона. Саме серед цих ікон найбільше таких, які славляться особливим культом серед вірних і визнані чудотворними.
І. Формування іконостасу у Візантії
Почав формуватися іконостас у такій формі, в якій ми звикли його бачити, у Візантії в ІХ – Х століттях. Розвинувся він від темплона – горизонтальної балки, яка опиралася на дерев'яні або кам'яні колони і розміщувалась між святилищем і храмом вірних. Темплон виник у VII столітті (в Україні на означення темплону вживалось слово «тябло»). Угорі на темплоні розміщувався епістилій (з грецької «поставець») — довга дошка, на якій зображалась ікона Христа в оточенні Богородиці, Івана Предтечі та святих, що схилились до Нього в молитовних позах. Згодом ікони на темплоні трансформувались в ряд «Моління» (гр. Деесіс).
Объяснение:
1. 1549 г. Первый Земский собор — орган сословного представительства, обеспечивающий связь центра и мест, речь Ивана IV с лобного места: осуждение неправильного боярского правления, объявление необходимости реформ.
2. Судебник 1550 г. — развитие положений Судебника Ивана III, ограничение власти наместников и волостителей, усиление контроля царской администрации, единый размер судебных пошлин, сохранение права крестьян на переход в Юрьев день.
3. Стоглавый собор 1551 г. — унификация церковных обрядов, признание всех местно-почитаемых святых общерусскими, установление жесткого иконописного канона, требования к улучшению нравов духовенства, запрет ростовщичества среди священников.
4. Военная реформа 1556 г. — принято Уложение о службе: ограничение местничества на период военных действий, помимо конного поместного ополчения, организация постоянного войска — стрельцы, пушкари, единый порядок военной службы.
5. Формирование приказной системы: Судебник 1550 г. устанавливает систему приказного управления, основной каркас которой сохраняется до конца XVII в. Учреждаются приказы, обеспечивающие основные государственные нужды: Челобитный, Посольский, Поместный, Стрелецкий, Пушкарский, Бронный, Разбойный, Печатный, Сокольничий, Земские приказы, а также четверти: Галицкая, Устюжская, Новая, Казанский приказ.
6. В 1556 году была проведена реформа местного управления.
-- Посольский оловам.
Реформы Избранной рады наметили путь к укреплению, централизации государства формированию сословно-представительного государства.