центра, к которому тяготели бы все области страны. Для многих немецких земель и городов, тесно связанных с транзитной внешней торговлей, объединение страны не являлось жизненной необходимостью. Региональная централизация являлась экономической основой так называемых территориальных княжеств, т. е. компактных территорий, в пределах которых господствующая верхушка обладала относительно полной властью. Территориальные князья поощряли развитие городов в своих землях, основывали новые торгово-ремесленные центры. Связи таких экономически и политически состоятельных земель с центральной королевской властью ослабевали. В средневековой Германии не сложился союз королевской власти и городов, являвшийся необходимым условием преодоления политической раздробленности страны.
Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]
Объяснение:
центра, к которому тяготели бы все области страны. Для многих немецких земель и городов, тесно связанных с транзитной внешней торговлей, объединение страны не являлось жизненной необходимостью. Региональная централизация являлась экономической основой так называемых территориальных княжеств, т. е. компактных территорий, в пределах которых господствующая верхушка обладала относительно полной властью. Территориальные князья поощряли развитие городов в своих землях, основывали новые торгово-ремесленные центры. Связи таких экономически и политически состоятельных земель с центральной королевской властью ослабевали. В средневековой Германии не сложился союз королевской власти и городов, являвшийся необходимым условием преодоления политической раздробленности страны.
Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]