1. Схарактеризувати одного з Ярославичів (за вибором) як особистість і державного діяча. 2. Підготувати повідомлення про прихід Володимира Мономаха до влади на 19.01.2021 р
Характерним для української культури XVIII ст. був процес "вимивання" високоосвічених людей і представників української культури з національного середовища. Українці обіймали високі пости в Росії: від церковних ієрархів до вихователів царської сім'ї, від ректорів вищих навчальних закладів до різних державних адміністраторів.
Вагомий внесок українці зробили у розвиток російської архітектури XVIII ст. У стилі українського бароко вони спорудили храми у Філях, Ізмайлово, Новодівичому монастирі. Випускник Києво-Могилянської академії українець І. Зарудний плідно працював архітектором у Москві й Петербурзі. Український скульптор, уродженець Чернігова І. Мартос створив відомий пам'ятник Мініну і Пожарському на Красній площі в Москві.
У середині XVIII ст. освіта тництво на Лівобережній Україні перебували на вищому рівні, ніж у Росії. Початкову освіту здобували у школах при церквах і монастирях, середню - у колегіумах Чернігова, Переяслава, Харкова. З кінця XVIII ст. в Україні почали діяти перші професійні школи: шпитальна в Єлісаветграді (сучасний Кіровоград), артилерійська школа і штурманське училище в Миколаєві.
Освітнім центром довгий час залишалася Києво-Могилянська академія. Однак починаючи з середини XVIII ст. Академія переживає кризу. Тісно пов'язана з церквою і укомплектована викладачами - представниками духівництва, основну увагу Академія приділяла таким предметам, як теологія, риторика, філософія. Через релігійну орієнтованість і традиціоналізм у навчанні вона ставала нецікавою для молоді.
На відставання Києво-Могилянської академії від вимог часу зауважували передові українські кола. У 60-ті роки XVIII ст. вони неодноразово зверталися до Катерини II з проханням відкрити в Україні університет (Московський університет відкрився в 1755 р.), причому на базі Академії з огляду на те, що вона виникла на основі світської школи. Та цьому проекту не судилося здійснитися, позаяк політика самодержавства була спрямована на викорінення української самобутності. У 1814 р. Академія припинила діяльність як світський навчальний заклад.
Японское экономическое чудо:
• 10% роста ежегодно низкие налоги
• Освоение японской наукой новых технологий и информации
• Производители, поставщики ресурсов, сбытчики продукции и банки объединились в группы
• Предприниматели и правительство вели взаимовыгодные отношения
• Большие корпорации гарантировали пожизненную занятость
• Активное профсоюзное движение
• Дешевизна рабочей силы
• Банковская система вызывала доверие
• Внешняя торговля контролировалась
• Ориентация на экспорт и поддержка национального производителя
• Политическая стабильность
Итальянское экономическое чудо:
• Обнаружение месторождений метана и гидрокарбонатов и как следствие развитие черной металлургии США в рамках плана Маршалла
• Восстановление основных отраслей промышленности
• Стабилизация импорта и экспорта
• Развитие автомобилестроения, точного машиностроения, производство искусственных волокон
Германское экономическое чудо:
• Национализация
• Переход к рыночной системе
• Развитие научно-технического прогресса
• Ориентация на экспорт продукции
• Интеграция в ЕС
• Промышленность восстанавливалась согласно внедрению новых технологий США
• Учет зарубежного и отечественного научно-технического опыта
• Квалифицированная рабочая сила и инициативные предприниматели
• Стремление к порядку
• Экономия средств за счет запрета на военное производство
• «мозговой центр» при Экономическом управлении
• Активизация внутреннего товарооборота
• Удешевение товаров
Общие причины:
• Переход от централизованного администрирования к рынку
• Освоение техники
• Ориентация на экспорт
• Активизация внутреннего рынка
• Активная роль предпринимательства США (в случае Италии и Германии)
Характерним для української культури XVIII ст. був процес "вимивання" високоосвічених людей і представників української культури з національного середовища. Українці обіймали високі пости в Росії: від церковних ієрархів до вихователів царської сім'ї, від ректорів вищих навчальних закладів до різних державних адміністраторів.
Вагомий внесок українці зробили у розвиток російської архітектури XVIII ст. У стилі українського бароко вони спорудили храми у Філях, Ізмайлово, Новодівичому монастирі. Випускник Києво-Могилянської академії українець І. Зарудний плідно працював архітектором у Москві й Петербурзі. Український скульптор, уродженець Чернігова І. Мартос створив відомий пам'ятник Мініну і Пожарському на Красній площі в Москві.
У середині XVIII ст. освіта тництво на Лівобережній Україні перебували на вищому рівні, ніж у Росії. Початкову освіту здобували у школах при церквах і монастирях, середню - у колегіумах Чернігова, Переяслава, Харкова. З кінця XVIII ст. в Україні почали діяти перші професійні школи: шпитальна в Єлісаветграді (сучасний Кіровоград), артилерійська школа і штурманське училище в Миколаєві.
Освітнім центром довгий час залишалася Києво-Могилянська академія. Однак починаючи з середини XVIII ст. Академія переживає кризу. Тісно пов'язана з церквою і укомплектована викладачами - представниками духівництва, основну увагу Академія приділяла таким предметам, як теологія, риторика, філософія. Через релігійну орієнтованість і традиціоналізм у навчанні вона ставала нецікавою для молоді.
На відставання Києво-Могилянської академії від вимог часу зауважували передові українські кола. У 60-ті роки XVIII ст. вони неодноразово зверталися до Катерини II з проханням відкрити в Україні університет (Московський університет відкрився в 1755 р.), причому на базі Академії з огляду на те, що вона виникла на основі світської школи. Та цьому проекту не судилося здійснитися, позаяк політика самодержавства була спрямована на викорінення української самобутності. У 1814 р. Академія припинила діяльність як світський навчальний заклад.