1)Составьте биографические справки о первых Романовых.
2)Составьте схемы Государственного и местного управления в Российском государстве в XVII.
3) Выписать новые слова.
4) ответить на вопросы к документу "Из Сборного уложения" стр 43.

7 класс История России
Авторы Н. М. Арсентьев А. А. Данилов. ​

Початок XIX сторіччя в українській історії нагадував період так званого "сумерку" кінця XIV-початку XVI століть — Україна нібито й існувала — існувала земля, міста і села, народжувались і вмирали люди — і не існувала, оскільки про її державно-політичну самостійність, окремішність, в тогочасних умовах, на думку багатьох, не могло бути й мови. Втративши національну політичну еліту і залишки державності, розділена між двох континентальних імперій — Російської і Австрійської — вона, здавалося, була приречена. Це виглядало тоді як доконаний історичний факт. Після довгих років Руїни національно-державне відродження України не могло відбутися швидко. Кінець XVIII — початок XIX ст. на Наддніпрянській Україні були позначені майже цілковитим припиненням національного життя. Проте саме тут, на Лівобережній та Слобідській Україні, які територіально ближче знаходилися до Росії, продовжувала жити народна пам’ять про колишню славу козацьку, про Хмельниччину, про народну вольницю — Запорозьку Січ.

Варто зазначити, що процеси національного відродження кінця XVIII-початку XIX сторіч не стали явищем загальнонаціонального масштабу. І не лише тому, що вони, як зазначалось вище, охоплювали переважно територію колишньої Гетьманщини та концентровано виражали інтереси козацької старшини і її нащадків, але й тому, що не охопили в повній мірі навіть весь цей соціальний стан. Окрім козацько-старшинської державницької традиції та літературного процесу на демократичній етнічній основі, значний вплив на формування української політичної думки першої половини XIX сторіччя мала діяльність в Україні таємних товариств, не пов’язаних безпосередньо з українською справою, у першу чергу декабристів і масонів. Україна, поряд з Санкт-Петербургом, стала одним з основних центрів Руху декабристів: тут виникли і діяли дві досить потужні таємні організації — "Південне товариство" і товариство "Об’єднаних слов’ян", які напередодні повстання злилися.

Поняття "українське національно-культурне відродження" відображає процес становлення і розвитку культурно-освітнього та громадсько-політичного життя України протягом кінця 19 - початку XX ст. Українське національне відродження розпочалося на східноукраїнських землях в кінці XVUI ст. Воно стимулювалося, з одного боку, природними процесами загальнокультурного розвитку, з іншого -необхідністю протидії упосліджувальній політиці російського царизму. Тяжке політичне, соціально-економічне становище, культурний занепад викликали "захисну реакцію", що проявилася у цілому комплексі подій і явищ, які свідчили про засвоєння частиною інтелігенції і значне поширення в масах національної свідомості, активізацію українського національного руху в усіх його формах, як спочатку культурницько-просвітніх, так згодом і політичних, про розвиток усіх галузей культурного життя українців.Втративши будь-яку надію на державне опертя і підтримку в процесах культурного розвитку, діячі української культури були поставлені в умови постійного доведення чинності національної культури в її суто етнічному розумінні. Етнографізм за цих обставин мусив стати і став визначальною рисою формування нової української культури. Пізніше це мало свої негативні наслідки у галузі виховання національної еліти і в справі політичної реалізації національних прав українців, однак прийнятної альтернативи етнографізму протягом довгого часу просто не було.

Вспарте участь ребенка определял не отец, а старейшины города. стразу после рождения ребенка представляли на совет старейшин, которые и решали: достаточно ли он здоров и крепок, чтобы его можно было воспитывать и готовить к гражданской жизни, или предпочтительней сразу же умертвить. ни религия, ни мораль, ни право не осуждало эту жестокую практику детоубийства. в древней спарте воспитание получали не только мальчики - будущие воины, но и девочки, которые готовились стать здоровыми матерями. девочек, как и мальчиков, обучали с семи лет. но, в отличие от мальчиков, девочки оставались в родном доме. кому-то же надо было учиться обращаться с домом. в своих гимназиях они метали копье и диск, в прыжках и беге, участвовали в соревнованиях в честь богини геры. их учили пению и танцам, так как они были обязаны участвовать в религиозных мистериях. в брак вступали в строго определенном возрасте, а момент, "благоприятный зачатию", был установлен законом. недаром ксенофонт говорил, что спартанцы не только самый здоровый, но и самый красивый из народов греции. суровость спартанских матерей вошла в поговорку. "со щитом или на щите" - с победей или мертвым - только так мог вернуться сын к матери. спартанки по закону имели твердую долю в доходах семьи. коммерческими делами занимались женщины - мужчинам был недосуг. греки говорили, что спартой правят женщины.