Страной с высокоразвитой древней культурой, сыгравшей огромную роль в становлении и развитии мировой культуры, является античная Греция, где возникновение рабовладельческого общества, а одновременно философии, относится к VII—VI вв. до н. э. и связано с распадом первобытного патриархально-родового уклада жизни, которому соответствовало мифологическое мышление.
Мифология — это форма общественного сознания понимания природной и социальной действительности на ранних стадиях общественного развития. Наиболее характерная черта религиозных представлений древних греков до рабовладельческого общества (VII—VI вв. до н. э.) заключается в отражении родовых связей в форме мифа, тотемизма и культа предков. Мифологический образ человеческого мышления объективно был отражением реальной родовой общественно-экономической практики. Памятниками древнегреческой мифологии считаются «Илиада» и «Одиссея» Гомера, сочинения Гесиода«Теогония» и «Труды и дни», отражавшие образ мышления человека родового общества.
В основе мифологической культуры Древней Греции лежит материально-чувственный или одушевленно-разумный космологизм. Космос понимается здесь как абсолют, божество, но античные боги — это не что иное, как те идеи, которые воплощаются в Космосе, то есть законы природы, управляющие им. Космос выступает как абсолют (нет того, что его создало) и как произведение искусства. Представление греков о мире сводится к представлению о нём как о театральной сцене, где люди — актёры, а всё вместе (мир и люди) — порождение Космоса.
Мифология древних греков рассматривается как архетипическая основа их культуры
Історія – це предмет, на якому ми вивчаємо минулі століття, видатних політичних і державних діячів, великі історичні події, які впливали на розвиток різних держав. На мій погляд, вивчення історії – це дуже важливо для кожної людини. Адже вивчаючи історію, ми краще розуміємо, чому відбуваються ті чи інші події і в нашому сьогоднішньому житті. А також, чому зараз ми живемо саме в такому суспільстві, яке складалося велику кількість років. Знати історію своєї власної країни дуже важливо. На мій погляд, перш за все тому, щоб знати, що було на тій же землі, в тому ж місті, де ти живеш, сотню або й більше років тому. Як жили в ті часи такі ж люди, як і ти, яким законам вони підпорядковувалися, у що вірили і до чого прагнули. На підставі отриманих знань на уроках історії можна і самому вибрати, як саме ти хочеш жити, щоб твої нащадки тобою пишалися, зробити щось значуще і корисне для суспільства, щоб про тебе пам'ятай і по закінченні великої кількості часу. Також історія рясніє і негативними і страшними подіями, які також необхідно знати для того, щоб такого більше не сталося. Наприклад, наша країна брала участь у величезній кількості війн та кровопролитних битв. На мій погляд, їх необхідно досконально вивчати, щоб ми підростаюче покоління зрозуміли на стільки це страшно і щоб ми ні в якому разі не доводили свою країну ще раз до подібних подій. З уроків історії ми ще дізнаємося велика кількість справжніх героїв нашої країни. Тих людей, які не пошкодували своїх життів, щоб захистити свою Батьківщину і живуть людей. Тільки завдяки їх хоробрості, мужності, безстрашності живемо зараз і ми. Тому їхні нащадки повинні не забувати про своїх справжніх героїв та шанувати їх пам'ять. Історія корисна і для загального розвитку людини, як особистості. З людиною, яка добре знає історію своєї держави і сусідніх країн не може бути нудно. Адже така людина дуже різнобічно розвинений, у нього є своя версія на всі події, які відбуваються навколо, він розуміє, навіщо ті чи інші політичні діячі приймають різні зміни і модифікації законів і до чого згодом це може призвести. Тому з такою людиною завжди приємно поспілкуватися. Історію ми вивчаємо для того, щоб бути грамотними, всебічно розвиненими особистостями, які розуміють закономірності розвитку суспільства і країн, адже історія циклічна і все коли повторюється і тому потрібно бути до цього готовим.
Мифология — это форма общественного сознания понимания природной и социальной действительности на ранних стадиях общественного развития. Наиболее характерная черта религиозных представлений древних греков до рабовладельческого общества (VII—VI вв. до н. э.) заключается в отражении родовых связей в форме мифа, тотемизма и культа предков. Мифологический образ человеческого мышления объективно был отражением реальной родовой общественно-экономической практики. Памятниками древнегреческой мифологии считаются «Илиада» и «Одиссея» Гомера, сочинения Гесиода«Теогония» и «Труды и дни», отражавшие образ мышления человека родового общества.
В основе мифологической культуры Древней Греции лежит материально-чувственный или одушевленно-разумный космологизм. Космос понимается здесь как абсолют, божество, но античные боги — это не что иное, как те идеи, которые воплощаются в Космосе, то есть законы природы, управляющие им. Космос выступает как абсолют (нет того, что его создало) и как произведение искусства. Представление греков о мире сводится к представлению о нём как о театральной сцене, где люди — актёры, а всё вместе (мир и люди) — порождение Космоса.
Мифология древних греков рассматривается как архетипическая основа их культуры
Історія – це предмет, на якому ми вивчаємо минулі століття, видатних політичних і державних діячів, великі історичні події, які впливали на розвиток різних держав. На мій погляд, вивчення історії – це дуже важливо для кожної людини. Адже вивчаючи історію, ми краще розуміємо, чому відбуваються ті чи інші події і в нашому сьогоднішньому житті. А також, чому зараз ми живемо саме в такому суспільстві, яке складалося велику кількість років. Знати історію своєї власної країни дуже важливо. На мій погляд, перш за все тому, щоб знати, що було на тій же землі, в тому ж місті, де ти живеш, сотню або й більше років тому. Як жили в ті часи такі ж люди, як і ти, яким законам вони підпорядковувалися, у що вірили і до чого прагнули. На підставі отриманих знань на уроках історії можна і самому вибрати, як саме ти хочеш жити, щоб твої нащадки тобою пишалися, зробити щось значуще і корисне для суспільства, щоб про тебе пам'ятай і по закінченні великої кількості часу. Також історія рясніє і негативними і страшними подіями, які також необхідно знати для того, щоб такого більше не сталося. Наприклад, наша країна брала участь у величезній кількості війн та кровопролитних битв. На мій погляд, їх необхідно досконально вивчати, щоб ми підростаюче покоління зрозуміли на стільки це страшно і щоб ми ні в якому разі не доводили свою країну ще раз до подібних подій. З уроків історії ми ще дізнаємося велика кількість справжніх героїв нашої країни. Тих людей, які не пошкодували своїх життів, щоб захистити свою Батьківщину і живуть людей. Тільки завдяки їх хоробрості, мужності, безстрашності живемо зараз і ми. Тому їхні нащадки повинні не забувати про своїх справжніх героїв та шанувати їх пам'ять. Історія корисна і для загального розвитку людини, як особистості. З людиною, яка добре знає історію своєї держави і сусідніх країн не може бути нудно. Адже така людина дуже різнобічно розвинений, у нього є своя версія на всі події, які відбуваються навколо, він розуміє, навіщо ті чи інші політичні діячі приймають різні зміни і модифікації законів і до чого згодом це може призвести. Тому з такою людиною завжди приємно поспілкуватися. Історію ми вивчаємо для того, щоб бути грамотними, всебічно розвиненими особистостями, які розуміють закономірності розвитку суспільства і країн, адже історія циклічна і все коли повторюється і тому потрібно бути до цього готовим.