1. установіть хронологічну послідовність подій: запровадження християнства як державної релігії; правління першого князя з династії рюриковичів; князювання ярослава мудрого.
2. виберіть слова та словосполучення, які стосуються господарського життя київської русі: рільництво, плуг, перун, хорс, мокош, жито, пшениця, мисливство, та бджільництво, золоті ворота, софійський собор, капуста, ріпа, огірки, ковальство, гончарство, «із варягів у греки».
Відповідь:
У Вінницькій обласній науковій бібліотеці імені Тимірязєва відкрилася книжково-ілюстративна виставка, приурочена 1000-річчю від дня смерті великого київського князя Володимира Великого.
Книги, літописи та публікації з періодичних видань, представлені на виставці, відтворюють образ князя Володимира – одного із найяскравіших політичних діячів європейського масштабу, який завершив процес формування території Київської держави. Київська Русь часів Володимира Великого перетворилася на найбільшу феодально-монархічну європейську державу. Та в історію Давньоруської держави князь Володимир увійшов, насамперед, як правитель, який здійснив Хрещення Русі. Завдячуючи цьому Київська Русь увійшла до кола християнських держав світу, зробивши можливими рівноправні й плідні взаємовідносини між Київською державою та Візантією, а також іншими тогочасними державами Європи. Зважаючи на виконану князем Володимиром Святославовичем надзвичайно важливої місії, православна церква однією з перших проголосила його святим і рівноапостольним.
«Дуже часто князя Володимира історики називають великим стратегом, політиком, дипломатом, але при цьому забувають про його рівноапостольність, що треба ставити на перше місце, – переконує отець Михайло із Української Православної Церкви Київського Патріархату. – Якщо розповідати про Володимира Великого, то тільки в контексті церковному. Навіть зараз, через 1000 років, його постать стоїть в основі об’єднання представників різних єпархій. Ми всі зібралися тут сьогодні, щоб вшанувати пам’ять про Володимира, який привів Русь-Україну до християнства.
Пояснення:
Объяснение:
После русско-турецких войн второй половины XVIII в. Османская империя предложила Российской империи в 1798 г. заключить союз, что и было сделано. В 1804 г. союз был продлен. После победы наполеоновских войск под Аустерлицем в Оттоманской Порте (правительство Османской империи) возобладали профранцузские настроения. Внешняя политика Турции изменилась, началась активная поддержка наполеоновской политики, что вело к конфронтации с Россией. Турция стала препятствовать свободному проходу российских судов через проливы Босфор и Дарданеллы, без согласования с Россией сменила господарей в Валахии и Молдавии, направила войска на подавления бунта в Сербии.
Одновременно она начала подготовку к военным действиям против России, игнорируя российские протесты. Чтобы не потерять выгодных плацдармов Россия в превентивном порядке в 1806 г. переправила войска через Днестр и заняла Валахию, Молдавию и Бессарабию. Так началась очередная русско-турецкая война.