Північне на високе відродження відбувалися в останнє десятиріччя XV століття та першу чверть XVI століття. Двоє відбувалися в Англії
Півні́чне Відро́дження — культурний рух та мистецька епоха у північноєвропейських країнах в останнє десятиріччя XV століття та першу чверть XVI століття. Поступилося місцем культурі маньєризму і бароко. Свою назву течія отримала через спільні з італійським Відродженням тенденції. Північне Відродження набуло найбільшого поширення в таких країнах як Німеччина, Нідерланди, Франція та Англія.
Високе Відродження — кульмінаційний або апогейний період Ренесансу, який включає останні роки ХV століття та перші десятиліття ХVІ століття.[1] Відкриття Америки (1492 р.) може бути використане як історичний орієнтир для його початку, продовжувався до розграбування Риму в 1527 році військами імператора Карла V. Як художні віхи — розпочати його «Таємною вечерею» Леонардо да Вінчі (1495-1497) рр. і закінчити смертю самого Леонардо (1519 р.) і Рафаеля Санті (1520) або кульмінаційною роботою третього з великих дійових осіб того періоду:каплиця Медічічі Мікеланджело (1520-1534).
Північне на високе відродження відбувалися в останнє десятиріччя XV століття та першу чверть XVI століття. Двоє відбувалися в Англії
Півні́чне Відро́дження — культурний рух та мистецька епоха у північноєвропейських країнах в останнє десятиріччя XV століття та першу чверть XVI століття. Поступилося місцем культурі маньєризму і бароко. Свою назву течія отримала через спільні з італійським Відродженням тенденції. Північне Відродження набуло найбільшого поширення в таких країнах як Німеччина, Нідерланди, Франція та Англія.
Високе Відродження — кульмінаційний або апогейний період Ренесансу, який включає останні роки ХV століття та перші десятиліття ХVІ століття.[1] Відкриття Америки (1492 р.) може бути використане як історичний орієнтир для його початку, продовжувався до розграбування Риму в 1527 році військами імператора Карла V. Як художні віхи — розпочати його «Таємною вечерею» Леонардо да Вінчі (1495-1497) рр. і закінчити смертю самого Леонардо (1519 р.) і Рафаеля Санті (1520) або кульмінаційною роботою третього з великих дійових осіб того періоду:каплиця Медічічі Мікеланджело (1520-1534).