В полисе Афины впервые появился выборный суд , который имел много общего с государственным управлением и демократией.
История выборного суда началась с 594 года до н.э., когда архонт (глава, судья) был выбран в рамках народного голосования на собрании. В Народном собрании принимали участие граждане полиса – афиняне – мужчины. Большей частью голосующие представляли собой знать – старейшины, которые имели должности в Ареопаге на пожизненной основе. Демос не был допущен до управления полисом.
Выбранного архонта звали Солон; он занимался политикой и поэзией со знатной родословной.
Что касается, ареопаг размещался на одноименном холме. Именно там апостол Павел читал проповедь афинянам, и проходил суд над Аресом (из-за убийства сына Посейдона).
В функции Ареопага входил контроль за судопроизводством, соблюдением законов и ведением уголовных дел (связанных с убийствами).
Но в 462 году посредством реформ Эфиальта олигархическое влияние Ареопага было снижено до нуля. После этого в функции Ареопага входил контроль за уголовными и религиозными делами. Хотя, Ареопагу удалось сохранить свой судебный и аристократический авторитет до конца существования полиса.
Решения выборного суда были во многом справедливее решений ареопага, потому что должности в выборном суде были избираемые, а в ареопаге – пожизненные. Кроме того, в ареопаге заседала знать, и решения принимались исключительно в пользу знати.
Отто фон Бісмарк (1815-1898) походив, із відомого, але збіднілого прусського дворянського роду. Він народився, як уже згадувалось, в невеличкому помісті Шенгаузен неподалік від Магдебургу. Наслідуючи сімейну традицію, він повинен був стати військовим, але мати, що була родом із професорської сім’ї, не розділяла військових здібностей молодого юнкера і мріяла побачити свого сина перспективним та успішним на дипломатичній роботі [11, 6]. Очевидно, під її впливом молодий Бісмарк, спочатку закінчив школу, а згодом, вивчивши правознавство в Геттінгенському та Берлінському університетах, почав робити спроби влаштуватися до дипломатичного відомства. Через відсутність необхідних зв’язків Бісмарк був змушений добиватися своєї цілі складнішим шляхом: він став чиновником судового, а пізніше адміністративного відомства. Проте ця робота була нетривалою, і Бісмарк виніс із цього досвіду стійку відразу до бюрократичної роботи. Незабаром Бісмарк залишив посаду і перебрався у володіння, де став управляти батьківським помістям і в цьому плані добився значних успіхів
В полисе Афины впервые появился выборный суд , который имел много общего с государственным управлением и демократией.
История выборного суда началась с 594 года до н.э., когда архонт (глава, судья) был выбран в рамках народного голосования на собрании. В Народном собрании принимали участие граждане полиса – афиняне – мужчины. Большей частью голосующие представляли собой знать – старейшины, которые имели должности в Ареопаге на пожизненной основе. Демос не был допущен до управления полисом.
Выбранного архонта звали Солон; он занимался политикой и поэзией со знатной родословной.
Что касается, ареопаг размещался на одноименном холме. Именно там апостол Павел читал проповедь афинянам, и проходил суд над Аресом (из-за убийства сына Посейдона).
В функции Ареопага входил контроль за судопроизводством, соблюдением законов и ведением уголовных дел (связанных с убийствами).
Но в 462 году посредством реформ Эфиальта олигархическое влияние Ареопага было снижено до нуля. После этого в функции Ареопага входил контроль за уголовными и религиозными делами. Хотя, Ареопагу удалось сохранить свой судебный и аристократический авторитет до конца существования полиса.
Решения выборного суда были во многом справедливее решений ареопага, потому что должности в выборном суде были избираемые, а в ареопаге – пожизненные. Кроме того, в ареопаге заседала знать, и решения принимались исключительно в пользу знати.
Наслідуючи сімейну традицію, він повинен був стати військовим, але мати, що була родом із професорської сім’ї, не розділяла військових здібностей молодого юнкера і мріяла побачити свого сина перспективним та успішним на дипломатичній роботі [11, 6].
Очевидно, під її впливом молодий Бісмарк, спочатку закінчив школу, а згодом, вивчивши правознавство в Геттінгенському та Берлінському університетах, почав робити спроби влаштуватися до дипломатичного відомства. Через відсутність необхідних зв’язків Бісмарк був змушений добиватися своєї цілі складнішим шляхом: він став чиновником судового, а пізніше адміністративного відомства. Проте ця робота була нетривалою, і Бісмарк виніс із цього досвіду стійку відразу до бюрократичної роботи. Незабаром Бісмарк залишив посаду і перебрався у володіння, де став управляти батьківським помістям і в цьому плані добився значних успіхів