1 вариант
1. Найдите лишнее.
Среди причин Французской революции называют:
а) недовольство широких слоев населения абсолютизмом
б) желание третьего сословия обрести политические права и свободы
в) экономический кризис, продолжавшийся в течение всего ХVIII в.

2. Восстановите последовательность событий:
а) созыв Генеральных штатов
б) взятие Бастилии
в) декрет об отмене феодальных повинностей
г) провозглашение Учредительного собрания

3. Найдите ошибку в описании.
Среди депутатов Генеральных штатов, созванных королем, возник спор о порядке голосования. Представители третьего сословия согласно древней традиции потребовали, чтобы голосование проводилось не по сословиям. Они предложили определять решение голосами всех депутатов. Большинство было у представителей третьего сословия:
а) на самом деле большинством голосов обладали депутаты первого и второго сословий
б) на самом деле голосование всегда проводилось по сословиям
в) на самом деле Генеральные штаты собрались вопреки воле короля

4. Оцените утверждение. В июле 1789 г. абсолютная монархия во Франции
пала: а) верно
б) неверно

5. Восстановите последовательность событий:
а) провозглашение Франции республикой
б) якобинский террор
в) победа при Вальми
г) Наполеон первый консул
д) Директория у власти

6. Назовите принцип, объединяющий этих людей. Дантон, Ру, Эбер, Шометт:
а) это жертвы якобинского террора
б) это «крайние якобинцы», выступавшие за усиление террора
в) это лидеры жирондистов

7. Высший исполнительный орган власти в период якобинской диктатуры:
а) Конвент
б) Комитет общественного в) Законодательное собрание

8. Приведите в соответствие:
1) санкюлоты а) якобинцы, выступавшие за ослабление террора
2) термидорианцы б) представители городской бедноты
3) «снисходительные» в) участники переворота, свергшего якобинцев

9. Найдите лишнее. Великая французская революция:
а) свергла абсолютизм и старый порядок
б) провозгласила принципы свободы и равенства
в) ликвидировала общественное неравенство

10. Французская буржуазия банкиры, владельцы мануфактур, купцы:
а) составляли особое сословие
б) были привилегированным сословием
в) вместе с крестьянами, батраками, наемными
рабочими входили в состав третьего сословия

Володимир провів державну реформу управління землями. Вождів і князів племінних княжінь він замінив своїми синами. Він послав своїх синів, а їх було аж 12, до різних міст Київської Русі. Таким чином, було остаточно зламано могутність місцевої племінної верхівки. З тих пір – кінця 80-х років X ст. – Київська Русь стає об’єднаною державою. Великому князеві київському підпорядковувались намісники (сини і старші дружинники), котрі сиділи в найбільших містах держави, збирали данину, управляли й чинили суд від його імені. Їм служили урядовці у волостях.

Один день із життя трипільця

Трипільська цивілізація – умовна назва спільності племен, які мешкали на землях сучасної України, Молдови й частини Румунії з 5 400 до 2 750 р. до н. е. З одного боку, здавалося б, неймовірно давно.

Не менш цікавий і устрій трипільців. Це була землеробська цивілізація, що мала екстенсивний метод господарювання. Трипільців оточували величезні території лісостепу з родючими ґрунтами. Це, з одного боку, пояснювало їх чисельність і процвітання. Але це ж згодом стало і причиною загибелі цивілізації. Трипільці за до досконалих знарядь, виготовлених з примітивних матеріалів, вмудрялися (без застосування комбайнів) вирощувати від 8 до 12 центнерів плівчастих пшениць з гектара. Приблизно стільки ж, скільки збирають в наших колгоспах через сім тисяч років. Причому, кремнієвий серп всього в півтора рази поступається в продуктивності сталевому.

Весь устрій життя трипільців диктувався життєвими циклами Земл землеробства. З часом, зрозуміло, землі виснажувалися. Але це аніскільки не засмучувало древніх: площ навколо було скільки завгодно. Тому величезні прототипи міст існували не більш 50-70 років. Потім відбувалося їх ритуальне спалювання (що до власне, і відкрити цивілізацію, але про це пізніше) і населення йшло на нове місце. Приклади таких ритуальних спалювань, до речі, збереглися до наших днів в деяких африканських племенах.

Особлива роль у трипільському суспільстві належала жінці. Її день минав у турботах: вона розтирала зерно, носила воду, годувала живність, розфарбовувала мисочки й глечики, ткала полотно, шила одяг, майструвала зі шкіри взуття – судячи з неймовірної кількості жіночих глиняних статуеток, жінка в трипільському суспільстві користувалася величезним авторитетом.

Знаряддя праці і зброя виготовлялися з кісток тварин, кременя і каменя, іноді з міді, існують свідоцтва торгівлі заготівками з кременя.

Трипільці вирощували плівчасту пшеницю, плівчастий і голозернистий овес, просо, горох, ячмінь, боби, виноград, аличу, абрикоси. Для обробки землі застосовували підсічну або підсічно-вогняну систему землеробства. Розводили крупну і дрібну рогату худобу, свиней, коней. Полювали за до луку і стріл. Використовували на полюванні собак. Високого рівня досягло гончарне ремесло. Трипільська кераміка займала одне з видних місць в Європі того часу по досконалості виготовлення та розпису.

Очевидно, все життя трипільців проходило в строгих і складних ритуалах. Кожен будинок був храмом, де стояли вівтарі із статуетками богинь з товстими стегнами, прародительок Великої Матері Богів античного світу. Мабуть, що і маленькі глиняні тварини служили не дитячими іграшками, а ідолами. Особливо багато ліпили зображень биків і корів.

Типовий трипілець жив на "хуторі", який складався з 7-15 малих сімей, швидше за все близьких родичів. Такий б життя мало чим відрізнявся від устрою інших розвинених суспільств того часу – Північної Африки, Центральної Америки.

Однак мешкали трипільці не лише на хуторах, але й у величезних, як на той час, містах. Вони знали, як облаштувати життя багатотисячних колективів, як цими колективами керувати. Безсумнівно, у них були і міський "голова", і бюрократія, і "міліція". А можливо, і самобутні ЖЕКи, РАГСи, витверезники, в'язниці.

Життя трипільців було тихим, мирним, спокійним. Адже в них не було ворогів. Лук – улюблена зброя. Але ознак військових зіткнень немає. Знайдено лише сліди незначних конфліктів – кілька десятків (всього-на-всього) наконечників стріл чи в тому чи в іншому місці. Схоже, що на трипільські поселення не тиснули дикі степові племена – їх у той час просто не існувало. Хоча коня й було приручено, але, судячи по збруї, у військових цілях його не використовували.