1. Якими методами більшовики намагалися утвердити свою владу в Україні в 1920-ті рр.? 2. Як вплинули на розвиток України неп і політика українізації?
3. Коли і з якою метою було створено СРСР?
4. Для чого в СРСР створювали колгоспи?
5. Що таке розкуркулення?
6. Чим голод відрізняється від Голодомору?
7. Чому Голодомор називають геноцидом українського народу?
8. Які місця нагадують українцям про злочини Й. Сталіна та його
поплічників?
Шлецер Август Людвиг (1735-1809). Родился в семье немецкого пастора. Учился в Виттенбергском и Геттингенском университетах. В 1761 г. отправился в Санкт-Петербург в качестве Миллеру в издании "Собрания российских историй". Весьма скоро стал профессором Академического университета в Петербурге. С учетом состояния российской историографии Шлецер отводил себе роль первооткрывателя русской истории, который должен перенести в Россию те приемы критики исторических источников, которые уже были освоены на Западе. Большую работу он провел по изданию русских летописей. В 1767 г. вышел в свет первый том Никоновской летописи, подготовленный С. Башиловым под руководством Шлецера. В том же году он опубликовал первое издание "Русской Правды".
Наряду с этой работой, он считал важным также пропаганду российской истории в Европе. Все свои поездки по Германии и другим странам Шлецер использовал для этого, считая и называя себя русским патриотом. Тем не менее, был сторонником норманской теории. Современники и более поздние авторы отмечали, что Шлецер в большей степени историограф, нежели "чистый" историк
А́вгуст-Лю́двіг фон Шле́цер (нім. August Ludwig von Schlözer; 5 липня 1735 — 9 вересня 1809) — німецький історик, публіцист і статистик. Започаткував критичне вивчення історії Русі та Росії. Представник Геттінгенської історичної школи. Народився у місті Гагштадт (сучасний Кірхберг-ан-дер-Ягст), Вюртемберг. Походив з родини лютеранських пасторів. Вивчав теологію у Віттенберзькому університеті (1751—1754) та історію в Геттінгенському університеті (1754—1755). Опанував давньоскандинавську і готську мови перебуваючи в Швеції (1755—1759). На за Герарда Міллера приїхав до Росії (1761). У 1761—1767 працював у Петербурзькій академії наук. Завдяки Кирилу Розумовському отримав посаду ад'юнкта (1762). За наказом імператриці Катерини II став почесним членом Петербурзької академії наук (1765), професором з історії Росії. Був одним із авторів «норманської теорії». Вів наукову полеміку з Михайлом Ломоносовим, сприяв публікації «Історії Російської» Василя Татищева. Виступав проти поділу народів на «історичні» й «неісторичні». 1767 року обраний іноземним членом Шведської королівської академії наук; того ж року повернувся до Німеччини, оселився в Геттінгені. Обіймав посаду професора Геттінгенського університету, викладав історію та статистику. Вважається основоположником принципу поділу народів за мовами, а не за біблійними чи античними принципами[4]. Член Товариства історії і старожитностей російських (1804). Також — Шльо́цер.