1) Якими соціальними змінами супроводжуєтсья розвиток капіталізму та поява масового споживацтва? 2) Які проблеми для людства та природи створило "суспільство споживання"?
3) З ким можна порівняти радясньку номенклатуру у західному суспілсьтві?
народився близько 1595 року на наддніпрянщині, ймовірно у чигирині, в родині службовця при дворі коронного гетьмана станіслава жолкевського, пізніше чигиринського підстарости михайла хмельницького. навчався в одній з братських шкіл, а також у єзуїтському колегіумі у львові, заснованій 1608 року. опанував польську, латинську мови, писав і говорив тогочасною українською мовою. у 1620 році разом з батьком, старшиною загону охочих стрільців з чигиринщини, бере участь у поході гетьмана жолкевського на молдавію.
у бою з татарами під цецорою в жовтні того ж року михайло хмельницький загинув, а богдан потрапив у полон, в якому був два роки. після повернення з полону вступив до запорозького війська, брав участь у козацьких походах на татар і турків, у селянсько-козацьких повстаннях проти польської шляхти 1630, 1632, 1637 років. 1637 року бере участь у битві під боровицею як військовий писар запорозького війська. 1638 року у складі делегації їздив до варшави до короля з петицією про повернення реєстровому козацтву привілеїв. 1640-ві роки.
стає відомим козацьким діячем, який викликав недовіру у польської влади й популярність на запорожжі. у березні 1645 року разом з козаками брав участь у битві французів проти іспанців під дюнкерком (франція). з квітня 1646 року організовує козацтво та селянство на боротьбу з польщею. восени 1647 року скликає таємну нараду однодумців і оприлюднює план повстання проти шляхти. того самого року за наказом гетьмана о. конецпольського був заарештований, у грудні того ж року втік на запорожжя, де активно готує повстання проти польщі.
законы драконта -первый свод законов в афинах, отличались они чрезмерной жестокостьюзаконы драконта
о законодательстве драконта нам известно мало. глава «афинской политии» аристотеля, посвященная изложению государственных преобразований драконта, по-видимому, представляет собой позднейшую вставку, которая, возможно, была обусловлена стремлением сторонников олигархического строя позднейшего времени подкрепить свою политическую программу авторитетом древности. сам аристотель в другом своем произведении — «политике» — пишет, что законы драконта представляли собой лишь простую запись хранившихся до того времени в устной традиции древних норм — норм так называемого обычного права.
одна из афинских надписей конца v в. до н. э., воспроизводящая часть текста этих законов, вполне подтверждает это свидетельство. в частности, в ней приводятся процессуальные правила об ответственности сородичей убийцы за совершенное им преступление, которые вне всякого сомнения восходят к древнему времени. таким образом, законы драконта, по всем данным, явились первой записью афинских законодательных обычаев.
в этом отношении весьма характерно, что античные писатели называют законы драконта не «законы», а, в буквальном переводе - «обычаи». такая запись законодательных обычаев, очевидно, была призвана ограничить произвол судей-аристократов, толковавших устную традицию в своих узкоэгоистических интересах. с этой точки зрения запись законов несомненно отвечала стремлениям демоса и, надо думать, была осуществлена не без борьбы и серьезного нажима на аристократию со стороны последнего.
насколько можно судить о содержании этих законов на основании упоминавшейся афинской надписи конца v в. до н. э. и свидетельств античных авторов более позднего времени, речь в них шла главным образом об уголовных преступлениях, о различных видах убийств, о кражах, о порядке ведения процессов и налагаемых за них наказаниях.
законы драконта славились своей суровостью и даже жестокостью (говорили, что они были писаны кровью). за всякое воровство, хотя бы незначительное, полагалась смертная казнь.
законы драконта о наказании за убийство призваны были заменить институт родовой мести. преследование убийцы оставалось, однако, делом рода убитого. для примирения с убийцей требовалось согласие ближайших родственников: сына, брата, двоюродного брата, зятя, тестя; при отсутствии близкой родни примирение могло состояться с согласия не менее десяти членов фратрии. ответственность за убийство нес только сам убийца, а не его род. к ответственности привлекалось и лицо, подстрекавшее к убийству и являвшееся, следовательно, косвенным убийцей.
ответ:
народився близько 1595 року на наддніпрянщині, ймовірно у чигирині, в родині службовця при дворі коронного гетьмана станіслава жолкевського, пізніше чигиринського підстарости михайла хмельницького. навчався в одній з братських шкіл, а також у єзуїтському колегіумі у львові, заснованій 1608 року. опанував польську, латинську мови, писав і говорив тогочасною українською мовою. у 1620 році разом з батьком, старшиною загону охочих стрільців з чигиринщини, бере участь у поході гетьмана жолкевського на молдавію.
у бою з татарами під цецорою в жовтні того ж року михайло хмельницький загинув, а богдан потрапив у полон, в якому був два роки. після повернення з полону вступив до запорозького війська, брав участь у козацьких походах на татар і турків, у селянсько-козацьких повстаннях проти польської шляхти 1630, 1632, 1637 років. 1637 року бере участь у битві під боровицею як військовий писар запорозького війська. 1638 року у складі делегації їздив до варшави до короля з петицією про повернення реєстровому козацтву привілеїв. 1640-ві роки.
стає відомим козацьким діячем, який викликав недовіру у польської влади й популярність на запорожжі. у березні 1645 року разом з козаками брав участь у битві французів проти іспанців під дюнкерком (франція). з квітня 1646 року організовує козацтво та селянство на боротьбу з польщею. восени 1647 року скликає таємну нараду однодумців і оприлюднює план повстання проти шляхти. того самого року за наказом гетьмана о. конецпольського був заарештований, у грудні того ж року втік на запорожжя, де активно готує повстання проти польщі.
ответ:
драконт-
законы драконта -первый свод законов в афинах, отличались они чрезмерной жестокостьюзаконы драконта
о законодательстве драконта нам известно мало. глава «афинской политии» аристотеля, посвященная изложению государственных преобразований драконта, по-видимому, представляет собой позднейшую вставку, которая, возможно, была обусловлена стремлением сторонников олигархического строя позднейшего времени подкрепить свою политическую программу авторитетом древности. сам аристотель в другом своем произведении — «политике» — пишет, что законы драконта представляли собой лишь простую запись хранившихся до того времени в устной традиции древних норм — норм так называемого обычного права.
одна из афинских надписей конца v в. до н. э., воспроизводящая часть текста этих законов, вполне подтверждает это свидетельство. в частности, в ней приводятся процессуальные правила об ответственности сородичей убийцы за совершенное им преступление, которые вне всякого сомнения восходят к древнему времени. таким образом, законы драконта, по всем данным, явились первой записью афинских законодательных обычаев.
в этом отношении весьма характерно, что античные писатели называют законы драконта не «законы», а, в буквальном переводе - «обычаи». такая запись законодательных обычаев, очевидно, была призвана ограничить произвол судей-аристократов, толковавших устную традицию в своих узкоэгоистических интересах. с этой точки зрения запись законов несомненно отвечала стремлениям демоса и, надо думать, была осуществлена не без борьбы и серьезного нажима на аристократию со стороны последнего.
насколько можно судить о содержании этих законов на основании упоминавшейся афинской надписи конца v в. до н. э. и свидетельств античных авторов более позднего времени, речь в них шла главным образом об уголовных преступлениях, о различных видах убийств, о кражах, о порядке ведения процессов и налагаемых за них наказаниях.
законы драконта славились своей суровостью и даже жестокостью (говорили, что они были писаны кровью). за всякое воровство, хотя бы незначительное, полагалась смертная казнь.
законы драконта о наказании за убийство призваны были заменить институт родовой мести. преследование убийцы оставалось, однако, делом рода убитого. для примирения с убийцей требовалось согласие ближайших родственников: сына, брата, двоюродного брата, зятя, тестя; при отсутствии близкой родни примирение могло состояться с согласия не менее десяти членов фратрии. ответственность за убийство нес только сам убийца, а не его род. к ответственности привлекалось и лицо, подстрекавшее к убийству и являвшееся, следовательно, косвенным убийцей.