1. З’ясуйте, ким був автор документа; узагальніть, про що йдеться в поданому уривку; зробіть висновок щодо часу описаних подій. 2. Визначте, як автор розповіді ставиться до історичних діячів та подій, що їх описано; поміркуйте, навіщо він свідчить про події; з’ясуйте значення подій та явищ, про які йдеться.
3. Поясніть, у чому цінність джерела особисто для вас; стисло висловіть своє ставлення до описаних подій і діячів.
ДОКУМЕНТ 1
«Четвертого вересня (1965 р. - Авт.) мала бути прем’єра “Тіней забутих предків”. І ми вирішили, що це якраз єдина нагода перед публікою сказати про арешти. Нас кілька чоловік було. Я пригадую, була Михайлина Коцюбинська, був Юрій Бадзьо, я... Не пригадую, хто ще був. У досить вузькому колі ми говорили, що і як треба зробити, і вирішили, що я виступлю і скажу, оголошу про це. Оце, власне, весь задум. Нічого далі. Бо завдання полягало в тому, щоб просто сказати людям, що отаке відбувається, щоб люди знали.
Я не значився в числі офіційних ораторів, але, думаю, що я по слова, оскільки я був до цього колективу творців “Тіней забутих предків” досить близький, з усіма знайомий був, я думав, що мені природно буде виступити і подякувати їм, і щось від себе також сказати, підозри великої не викличе. Так воно, власне, і виправдалось. Я з букетом квітів вийшов... а потім став і сказав, що, товариші, в той час, як таке свято мистецтва в нас, в той час відбулися і трагічні події, гіркі. В Україні відбулися арешти, арештовані ті, ті й ті...
Тільки я почав говорити, включили сирену, стали глушити, на мене директор клубу кинувся, почав зіштовхувати мене зі сцени. І в цей час піднявся Василь Стус. Я абсолютно стопроцентно запевняю, що це чисто спонтанний був його рух. Це не було заплановано. І він крикнув, що всі, хто протестує проти арештів, встаньте, чи встати. Кілька спочатку людей піднялися, потім більше, потім більше. Але не всі. Десь так половина піднялася залу, а половина сиділа.
Треба сказати, що це взагалі небувале було явище, небувала подія. По суті, це перший за роки, ну, якщо не за всі роки радянської влади, то десь, напевне, починаючи з тридцятих років, це перший такий публічний протест був проти політичних арештів» (з інтерв’ю Івана Дзюби про Василя Стуса).
» 1. Чому виголошений на публічному заході заклик: «Усі, хто проти арештів, встаньте...» І. Дзюба характеризував як «перший, починаючи з тридцятих років, публічний протест проти політичних арештів»? Чому цей заклик можна потрактувати як виклик системі? » 2. У чому його невідповідність ідеологічним лозунгам доби?
Смелые финикийские купцы не ограничились Средиземным морем, они ходили и в Атлантический океан, за Столпы Геркулесовы. (Так называли в древности Гибралтарский пролив или, собственно, две скалы, возвышающиеся на противоположных берегах. ) По Атлантическому океану они плавали на Британские острова, откуда вывозили олово; думают даже, что они достигали Балтийского моря, откуда с берегов Пруссии привозили янтарь, который древние народы ценили выше золота. Финикийцы ходили также и на юг от Гибраттарско-го пролива вдоль африканских берегов. Есть предположение, что один из египетских фараонов (Нехо) , имея на своей службе финикийских моряков, поручил им объехать всю Африку. Они отправились из Египта по Аравийскому заливу. Когда наступало дождливое время года, мореплаватели выходили на берег, строили себе хнжины, сеяли хлеб и дожидапись, пока он созреет, потом собирали его и плыли дальше. Таким образом, на третий год они благополучно достигли Средиземного моря и возвратились в Египет. Финикийские купцы не желали, чтобы другие по их следам ходили за Гибралтарский пролив, и старались путать их рассказами о страшных бурях, о морских чудовищах и других опасностях, которые будто бы ожидали мореплавателей в океане.
Финикийцы вели также и большую сухопутную торговлю. Она производилась караванами: товары навьючивали на верблюдов, которые потом длинной вереницей совершали переходы по степям. Финикийские торговцы ездили на север, в Армению, где покупали коней и невольников; с востока, из Вавилонии, они привозили шелк и вино; на юге, в Аравии, доставали золото и благовонную смолу, или ладан, который курился во время жертвоприношений. На финикийских мануфактурах выделывались искусные вещи из металлов, слоновой кости и черного дерева; из шерсти и шелка они изготовляли дорогие ткани. Особенно высоко ценились тогда ткани, окрашенные пурпуровой краской, которую финикийцы добывали из улиток особой породы.
Кардинальные изменения пришли в экономическую жизнь мира после Второй мировой войны и этому есть объяснения.
Нефть (в форме бензина) была очень важна для военных действий. Нефть позволяла танкам двигаться так быстро, как это было возможно.
Правда в том, что нефть была незаменимым продуктом во всех его формах для кампаний союзников по всему миру. Без этого Вторая мировая война никогда бы не была выиграна. Поскольку нефть, однажды обработанная или очищенная различными стала источником или незаменимым материалом для прокладки взлетно-посадочных полос, изготовления толуола (основного компонента ТНТ) для бомб, производства синтетического каучука для шин и перегонки в бензин (особенно при 100 -октановые уровни) для использования в грузовиках, цистернах, джипах и самолетах. И это, не говоря уже о необходимости масла в качестве смазки для оружия и техники.
Во время войны мир быстро понял ценность нефти и поэтому стал использовать ее и в мирных целях.
Вторая мировая война закончилась, но следом началась Холодная война и мир разделился на блоки, и началась гонка вооружений, изобретений – все это требовало энергии, а значит нефти.
И тогда в конце века мир поймет, что нефть не бесконечна, и этот главный двигатель экономической жизни должен быть заменен и сегодня медленно, но верно заменяется.