Візанті́йська культу́ра — історичний етап розвитку європейської культури епохи Середньовіччя; оригінальна культура, що склалася після розпаду Римської імперії на Західну й Східну. Спадкоємиця культури Стародавньої Греції, що водночас увібрала в себе багато із культур східних народів, що населяли території Візантії. Охоплює собою період існування Візантії від заснування Константинополя в 330 році і до щ хронологічних і територіальних кордонів. До заснування Візантійської імперії зачатки майбутнього її мистецтва формувалися в ранньому християнстві.
Після 1456 року, коли імперію було знищено турками, традиції візантійського мистецтва продовжували своє існування на Русі, на території сучасних Греції, Румунії, Сербії, Грузії, Болгарії.
Период XIX-XX веков стал новым этапом в развитии интеллектуальных сил народа в Казахстане. Шёл процесс формирования национальной казахской интеллигенции, часть которой получило европейское образование. Учёба оказала положительное влияние на национальный язык и литературу, воспитывала молодежь в духе дружбы народов. Казахи, выпускники учебных заведений в России, возвращались в родные аулы и города, передавали свои знания землякам.
Казахская интеллигенция стремилась своему народу в борьбе за независимость, боролась за право каждого человека и каждого народа за свою личную свободу и свободный доступ к достижениям своей человеческой культуры. В начале XXвека культура в Казахстане получила дальнейшее развитие. Расширилась сеть начальных школ, мектебов, русско-казахских училищ. Казахская молодёжь училась в российских университетах. Создавались журналы, которые развитию литературы, языка. Начало свою работу русское географическое общество. Оно начало изучение природы страны, хозяйства, быта, материальной и духовной культуры, фольклора местного казахского населения. Казахская литература становится разнообразнее: пишутся первые романы, рассказы, критические статьи, очерки.
Казахское общество стало более активно развиваться с казахской интеллигенции.
Объяснение:
Візанті́йська культу́ра — історичний етап розвитку європейської культури епохи Середньовіччя; оригінальна культура, що склалася після розпаду Римської імперії на Західну й Східну. Спадкоємиця культури Стародавньої Греції, що водночас увібрала в себе багато із культур східних народів, що населяли території Візантії. Охоплює собою період існування Візантії від заснування Константинополя в 330 році і до щ хронологічних і територіальних кордонів. До заснування Візантійської імперії зачатки майбутнього її мистецтва формувалися в ранньому християнстві.
Після 1456 року, коли імперію було знищено турками, традиції візантійського мистецтва продовжували своє існування на Русі, на території сучасних Греції, Румунії, Сербії, Грузії, Болгарії.
Период XIX-XX веков стал новым этапом в развитии интеллектуальных сил народа в Казахстане. Шёл процесс формирования национальной казахской интеллигенции, часть которой получило европейское образование. Учёба оказала положительное влияние на национальный язык и литературу, воспитывала молодежь в духе дружбы народов. Казахи, выпускники учебных заведений в России, возвращались в родные аулы и города, передавали свои знания землякам.
Казахская интеллигенция стремилась своему народу в борьбе за независимость, боролась за право каждого человека и каждого народа за свою личную свободу и свободный доступ к достижениям своей человеческой культуры. В начале XXвека культура в Казахстане получила дальнейшее развитие. Расширилась сеть начальных школ, мектебов, русско-казахских училищ. Казахская молодёжь училась в российских университетах. Создавались журналы, которые развитию литературы, языка. Начало свою работу русское географическое общество. Оно начало изучение природы страны, хозяйства, быта, материальной и духовной культуры, фольклора местного казахского населения. Казахская литература становится разнообразнее: пишутся первые романы, рассказы, критические статьи, очерки.
Казахское общество стало более активно развиваться с казахской интеллигенции.