1.знакомства с темой обрзование росии в 18 веке 2.законамерности 3.предмет символ 4.а4 экспонат название автора тема почему именно этот символ 35 надо !
Обов'язки шляхти, перед королем, були різні. Серед них, забезпечення озброєними воїнами на воєнні виправи. Наприклад: в 1409 році король дарує декілька сел шляхтичу з дідичим правом, а взамін той повинен виділяти на воєнні походи по 1 воїну з пікою і 5 лучників.
Набиралися рекрути з селян, або, в разі коли були бажаючі з міщан, також молодші сини безземельної шляхти могли бути офіцерами, крім того не треба забувати про козацтво, яке заробляло як наймані війська.
У замках завжди були військові формування (охорона, або саме військові формування (якщо шляхтич мав право на власне військо) - тобто навчити володіти зроєю в замках-фортецях шляхти було кому. Наприклад, у Яреми Вишневецького було військо власне, яке нічим не поступалося коронному війську. Шляхта у порубіжжі зі Степом Вільним обов'язково мала війська у маєтках - щоб боронили платників падатків та майно від татарських "візитів" за ясирем.
До того ж часи були такі, що сусіди не гребували наїздами один на одного, наприклад, у Генріка Сенкевича описано що тітка Елени Курцевич сама такі наїзди робила з синками та дворовими - це з популярної літератури.
З наукової є конкретні статті у законодавстві та судової практики про розповсюдженість практики наїздів. Широко відомий випадок наїзду старости Черкаського Чаплицького на хутір Суботів сотника Богдана Хмельницького - і яка халепа для Польської корони з цього вийшла у 1648 році.
События, предшествующие непосредственно введению христианства на Руси, и само крещение в Киеве вызывали и вызывают до сих пор большие споры. Замечено, что "Повесть временных лет" (так называемая Начальная летопись) рассказывает о крещении Руси весьма противоречиво. Многословное повествование рассредоточено между 986-988 (6494-6496) гг. Сначала, под 986 г. , говориться о посольствах к Владимиру мусульман из Волжской Булгарии, иудеев из Хазарии и христиан из Рима и Византии с предложениями переменить веру. Летописец довольно фривольно, без тени благочестия и с некоторой иронией сообщает о колебаниях Владимира. Следовательно, можно сделать вывод, что "выбор" Владимиром веры предопределялся наличием на Руси тех или иных религиозных общин и конкретными культурно-политическими контактами с соседними странами в данный период. Но, видимо, среди них преобладающее Влияния имела Византия.
Відповідь:
Обов'язки шляхти, перед королем, були різні. Серед них, забезпечення озброєними воїнами на воєнні виправи. Наприклад: в 1409 році король дарує декілька сел шляхтичу з дідичим правом, а взамін той повинен виділяти на воєнні походи по 1 воїну з пікою і 5 лучників.
Набиралися рекрути з селян, або, в разі коли були бажаючі з міщан, також молодші сини безземельної шляхти могли бути офіцерами, крім того не треба забувати про козацтво, яке заробляло як наймані війська.
У замках завжди були військові формування (охорона, або саме військові формування (якщо шляхтич мав право на власне військо) - тобто навчити володіти зроєю в замках-фортецях шляхти було кому. Наприклад, у Яреми Вишневецького було військо власне, яке нічим не поступалося коронному війську. Шляхта у порубіжжі зі Степом Вільним обов'язково мала війська у маєтках - щоб боронили платників падатків та майно від татарських "візитів" за ясирем.
До того ж часи були такі, що сусіди не гребували наїздами один на одного, наприклад, у Генріка Сенкевича описано що тітка Елени Курцевич сама такі наїзди робила з синками та дворовими - це з популярної літератури.
З наукової є конкретні статті у законодавстві та судової практики про розповсюдженість практики наїздів. Широко відомий випадок наїзду старости Черкаського Чаплицького на хутір Суботів сотника Богдана Хмельницького - і яка халепа для Польської корони з цього вийшла у 1648 році.
Замечено, что "Повесть временных лет" (так называемая Начальная летопись) рассказывает о крещении Руси весьма противоречиво. Многословное повествование рассредоточено между 986-988 (6494-6496) гг. Сначала, под 986 г. , говориться о посольствах к Владимиру мусульман из Волжской Булгарии, иудеев из Хазарии и христиан из Рима и Византии с предложениями переменить веру. Летописец довольно фривольно, без тени благочестия и с некоторой иронией сообщает о колебаниях Владимира.
Следовательно, можно сделать вывод, что "выбор" Владимиром веры предопределялся наличием на Руси тех или иных религиозных общин и конкретными культурно-политическими контактами с соседними странами в данный период. Но, видимо, среди них преобладающее Влияния имела Византия.