Українські землі напередодні утворення Київської держави Протягом VII—IX ст. слов'яни розселилися на значній території Східної Європи. Згідно з літописом «Повість минулих літ» вони об'єднувалися в союзи племен. Поляни жили навколо Києва на Середньому Подніпров'ї; їхніми сусідами були сіверяни, що мешкали понад Десною.На захід від полян мешкали древляни та дреговичі. Західні межі розселення сягали Прикарпаття, де жили білі хорвати; а вздовж ріки Західний Буг були землі волинян і дулібів. Уличі і тиверці жили в басейнах Дністра та Південного Бугу біля Чорного моря. На межі VIII—IX ст. у східних слов'ян почали формуватися засади державності. Формування державності є підсумком тривалого і складного розвитку суспільства. Передумови для неї виникли й у слов'ян.
Передумови формування державності у слов'ян Економічні: перехід до орного землеробства; відокремлення ремесла від землеробства; зосередження ремесла в містах; розвиток обміну. Політичні: потреба родоплемінної знаті у захисті своїх привілеїв і захопленні нових багатств; формування союзів племен; загроза нападу зовнішніх ворогів; достатня військова організація. Соціальні: зміна родової общини сусідською, виникнення нерівності, поява експлуатації людини людиною. Руська земля утворилася внаслідок державного об'єднання союзів східнослов'янських племен у другій половині І тис. н. є. На великій території Руської землі із союзів племен утворювались князівства і засновувались міста — Київ, Новгород, Чернігів, Переяслав та ін. Більшість з них стали центрами князівств. Головним містом Української - Руської землі визначився Київ. Це місто виникло майже в центрі слов'янських земель на правому березі Дніпра. За легендою це місто, що знаходилося у землях полян, було засновано трьома братами: Києм, Щеком, Хоривом та їхньою сестрою Либіддю на нинішній Старокиївській горі. Місто дістало назву на честь старшого брата Кия — полянського князя. Отже, Київ був центром племені полян, що жили в Середньому Подніпров'ї. Спочатку він був укріпленим поселенням, огородженим ровом та земним валом. Він був столицею Полянського князівства, в ньому стояли князівський палац, житлові будинки, основні господарські та культові споруди. Про Кия ж відомо, що, закінчивши спорудження міста на Дніпрі наприкінці V ст., він здійснив похід на Візантію, вів переговори з візантійським імператором, уклав торгову угоду з Візантією, а повертаючись назад, на Дунаї заклав місто Києвець. Сусідами слов'ян на північному заході були племена балтів та норманів (варягів), на сході та на півдні — хозари й печеніги та інші кочові племена. Між слов'янами та їхніми сусідами відбувалися сутички за володіння річковими шляхами для ведення торгівлі з країнами Сходу та Візантією. У IX ст. на слов'янських землях з'явилися варяги, чиї морські походи не давали спокою всій Західній Європі. У IX—XI ст. вони як найманці були на службі у руських князів і візантійських імператорів. У VIII ст. на сході від Руської землі з'явилася держава хозарів — Хозарський каганат. Войовничі хозари підкорили собі і обклали даниною полян, сіверян і в'ятичів. Але хозарське поневолення тривало недовго. Поляни за до варягів на початку IX ст. змогли повернути собі незалежність. Наприкінці IX ст. в південноукраїнських степах з'явився новий небезпечний ворог — печеніги, тюркські племена, основним заняттям яких були набіги на сусідні племена і країни. Протягом X—XI ст. русичі вели з ними тривалу боротьбу. Передумовою створення Київської Русі був розклад родоплемінного ладу у слов'ян, : виокремлення правлячої верхівки, що складалася з князів — вождів союзів племен, князівських дружинників, старійшин. Поступово занепадає роль віча, на якому і раніше вирішувались найголовніші справи. Воно почало скликатися тоді, коли це було потрібно князеві. Втрачається значення народного ополчення, оскільки навколо князів формуються постійні дружини — об'єднання бойових соратників, друзів князя. За до дружин князі завойовували нові землі, збирали данину, голос дружини міг бути вирішальним у питаннях війни та миру, вирішенні інших важливих проблем. Знатні дружинники і родова знать становили при князі боярську раду, що була дорадчим органом. Поступово виникала верства великих землевласників — бояр, які отримували від князя за службу вотчини (великі земельні маєтки, що передавались у спадщину). У IX ст. київські князі поширили свою владу на сусідні землі. Коли у середині IX ст. правителем Києва був князь Дір, арабський історик, географ і мандрівник Хасан аль Масуді писав, що Дір — «перший серед слов'янських царів», який володів «великими містами і багатьма населеними країнами». Становлення Київської держави пов'язане і з ім'ям князя Аскольда. Він проводив сміливу і далекоглядну політику, чим зміцнив свою державу. Для посилення авторитету своєї влади він прийняв титул кагана, що тоді був рівний титулові імператора, чим поставив Руську державу на один щабель з Візантією та Хозарією — найсильнішими тогочасними державами.
За годы войны с Испанией восставшие провинции сумели создать полноценную государственность, опиравшуюся на развитую экономику и мощный военно-морской флот.
Верховная власть в стране принадлежала Генеральным штатам, а непосредственное управление осуществлял Государственный совет. Председателем совета являлсястатхаудер, должность которого долгое время являлась наследственной в роду принцев Оранских. Заместитель статхаудера — великий пенсионарий — представлял в правительстве интересы купечества. Представительство в Государственном совете определялось величиной вклада каждой провинции в общий бюджет, поэтому наиболее развитые Голландия и Зеландия имели 5 мест из 12.
Преобладание Голландии над всеми остальными провинциями было настолько подавляющим, что её именем стали называть всю страну . На территории Голландии располагались и столица Гаага, и экономический центр нового государства — Амстердам. Показательной чертой политического устройства Соединённых провинций был очень высокий имущественный ценз для избирателей, благодаря чему избирательными правами обладали лишь несколько тысяч человек из почти миллионного населения.
По существу, это была торговая республика, ведущие позиции в которой принадлежали богатому купечеству морских городов. Основу экономики составляла развитая морская торговля, выдвинувшая голландский торговый флот на первое место в мире. Второй по значению отраслью хозяйства было рыболовство и другие морские промыслы. По количеству рыболовных судов Голландия также намного опережала другие страны Европы.
Одним из важнейших следствий Войны за независимость стало создание голландской колониальной империи, третьей по размерам после заморских владений Испании и Португалии. Это облегчалось тем, что Португалия была захвачена Испанией и продолжала сопротивление только в колониях.
Для урегулирования прибыльной торговли пряностями в 1602 г. была основана голландская Ост-Индская компания, превратившаяся в главное орудие колониальной политики Нидерландов. Основой новой колониальной империи стала Нидерландская Индия (современная Индонезия). Благодаря захвату колоний в Азии, на юге Африки и в Америке предприниматели получили громадный источник обогащения, во многом расцвету нового государства.
По истечении двенадцатилетнего перемирия, в 1621 г., война с Испанией возобновилась. В Европе в это время полыхала Тридцатилетняя война, испано-нидерландское противостояние стало важнейшей составной частью общеевропейского конфликта. В 1648 г. Испания официально признала независимость Соединённых провинций Нидерландов.
К середине XVII в. Амстердам стал крупнейшим портом и признанным финансовым центром мира. Голландский флот превосходил по размерам флоты всех остальных государств Европы, вместе взятых. Однако голландцы недолго наслаждались обретённым с таким трудом благополучием. В момент наивысшего расцвета они столкнулись с гораздо более сильным соперником, чем ослабевшие Испания или Португалия. Это была Англия, где в это время происходили революционные преобразования, со временем превратившие её в самое развитое государство Европы.
Едва появившись на свет, две буржуазные республики вступили в ожесточённое соперничество между собой. В 1651 г. английский парламент принял знаменитый Навигационный акт, направленный на поощрение торговли и мореплавания собственных граждан и на подрыв голландского преобладания в этих сферах. В результате через четыре года после завершения Войны за независимость Нидерланды оказались втянутыми в серию изнурительных войн с Англией, подорвавших их экономическое благосостояние.
Протягом VII—IX ст. слов'яни розселилися на значній території Східної Європи. Згідно з літописом «Повість минулих літ» вони об'єднувалися в союзи племен. Поляни жили навколо Києва на Середньому Подніпров'ї; їхніми сусідами були сіверяни, що мешкали понад Десною.На захід від полян мешкали древляни та дреговичі. Західні межі розселення сягали Прикарпаття, де жили білі хорвати; а вздовж ріки Західний Буг були землі волинян і дулібів. Уличі і тиверці жили в басейнах Дністра та Південного Бугу біля Чорного моря.
На межі VIII—IX ст. у східних слов'ян почали формуватися засади державності.
Формування державності є підсумком тривалого і складного розвитку суспільства. Передумови для неї виникли й у слов'ян.
Передумови формування державності у слов'ян Економічні: перехід до орного землеробства; відокремлення ремесла від землеробства; зосередження ремесла в містах; розвиток обміну.
Політичні: потреба родоплемінної знаті у захисті своїх привілеїв і захопленні нових багатств; формування союзів племен; загроза нападу зовнішніх ворогів; достатня військова організація.
Соціальні: зміна родової общини сусідською, виникнення нерівності, поява експлуатації людини людиною.
Руська земля утворилася внаслідок державного об'єднання союзів східнослов'янських племен у другій половині І тис. н. є. На великій території Руської землі із союзів племен
утворювались князівства і засновувались міста — Київ, Новгород, Чернігів, Переяслав та ін. Більшість з них стали центрами князівств.
Головним містом Української - Руської землі визначився Київ. Це місто виникло майже в центрі слов'янських земель на правому березі Дніпра. За легендою це місто, що знаходилося у землях полян, було засновано трьома братами: Києм, Щеком, Хоривом та їхньою сестрою Либіддю на нинішній Старокиївській горі. Місто дістало назву на честь старшого брата Кия — полянського князя.
Отже, Київ був центром племені полян, що жили в Середньому Подніпров'ї. Спочатку він був укріпленим поселенням, огородженим ровом та земним валом. Він був столицею Полянського князівства, в ньому стояли князівський палац, житлові будинки, основні господарські та культові споруди.
Про Кия ж відомо, що, закінчивши спорудження міста на Дніпрі наприкінці V ст., він здійснив похід на Візантію, вів переговори з візантійським імператором, уклав торгову угоду з Візантією, а повертаючись назад, на Дунаї заклав місто Києвець. Сусідами слов'ян на північному заході були племена балтів та норманів (варягів), на сході та на півдні — хозари й печеніги та інші кочові племена. Між слов'янами та їхніми сусідами відбувалися сутички за володіння річковими шляхами для ведення торгівлі з країнами Сходу та Візантією.
У IX ст. на слов'янських землях з'явилися варяги, чиї морські походи не давали спокою всій Західній Європі. У IX—XI ст. вони як найманці були на службі у руських князів і візантійських імператорів.
У VIII ст. на сході від Руської землі з'явилася держава хозарів — Хозарський каганат. Войовничі хозари підкорили собі і обклали даниною полян, сіверян і в'ятичів. Але хозарське поневолення тривало недовго. Поляни за до варягів на початку IX ст. змогли повернути собі незалежність.
Наприкінці IX ст. в південноукраїнських степах з'явився новий небезпечний ворог — печеніги, тюркські племена, основним заняттям яких були набіги на сусідні племена і країни. Протягом X—XI ст. русичі вели з ними тривалу боротьбу.
Передумовою створення Київської Русі був розклад родоплемінного ладу у слов'ян, : виокремлення правлячої верхівки, що складалася з князів — вождів союзів племен, князівських дружинників, старійшин. Поступово занепадає роль віча, на якому і раніше вирішувались найголовніші справи. Воно почало скликатися тоді, коли це було потрібно князеві. Втрачається значення народного ополчення, оскільки навколо князів формуються постійні дружини — об'єднання бойових соратників, друзів князя. За до дружин князі завойовували нові землі, збирали данину, голос дружини міг бути вирішальним у питаннях війни та миру, вирішенні інших важливих проблем. Знатні дружинники і родова знать становили при князі боярську раду, що була дорадчим органом. Поступово виникала
верства великих землевласників — бояр, які отримували від князя за службу вотчини (великі земельні маєтки, що передавались у спадщину).
У IX ст. київські князі поширили свою владу на сусідні землі. Коли у середині IX ст. правителем Києва був князь Дір, арабський історик, географ і мандрівник Хасан аль Масуді писав, що Дір — «перший серед слов'янських царів», який володів «великими містами і багатьма населеними країнами».
Становлення Київської держави пов'язане і з ім'ям князя Аскольда. Він проводив сміливу і далекоглядну політику, чим зміцнив свою державу. Для посилення авторитету своєї влади він прийняв титул кагана, що тоді був рівний титулові імператора, чим поставив Руську державу на один щабель з Візантією та Хозарією — найсильнішими тогочасними державами.
Верховная власть в стране принадлежала Генеральным штатам, а непосредственное управление осуществлял Государственный совет. Председателем совета являлсястатхаудер, должность которого долгое время являлась наследственной в роду принцев Оранских. Заместитель статхаудера — великий пенсионарий — представлял в правительстве интересы купечества. Представительство в Государственном совете определялось величиной вклада каждой провинции в общий бюджет, поэтому наиболее развитые Голландия и Зеландия имели 5 мест из 12.
Преобладание Голландии над всеми остальными провинциями было настолько подавляющим, что её именем стали называть всю страну . На территории Голландии располагались и столица Гаага, и экономический центр нового государства — Амстердам. Показательной чертой политического устройства Соединённых провинций был очень высокий имущественный ценз для избирателей, благодаря чему избирательными правами обладали лишь несколько тысяч человек из почти миллионного населения.
По существу, это была торговая республика, ведущие позиции в которой принадлежали богатому купечеству морских городов. Основу экономики составляла развитая морская торговля, выдвинувшая голландский торговый флот на первое место в мире. Второй по значению отраслью хозяйства было рыболовство и другие морские промыслы. По количеству рыболовных судов Голландия также намного опережала другие страны Европы.
Одним из важнейших следствий Войны за независимость стало создание голландской колониальной империи, третьей по размерам после заморских владений Испании и Португалии. Это облегчалось тем, что Португалия была захвачена Испанией и продолжала сопротивление только в колониях.
Для урегулирования прибыльной торговли пряностями в 1602 г. была основана голландская Ост-Индская компания, превратившаяся в главное орудие колониальной политики Нидерландов. Основой новой колониальной империи стала Нидерландская Индия (современная Индонезия). Благодаря захвату колоний в Азии, на юге Африки и в Америке предприниматели получили громадный источник обогащения, во многом расцвету нового государства.
По истечении двенадцатилетнего перемирия, в 1621 г., война с Испанией возобновилась. В Европе в это время полыхала Тридцатилетняя война, испано-нидерландское противостояние стало важнейшей составной частью общеевропейского конфликта. В 1648 г. Испания официально признала независимость Соединённых провинций Нидерландов.
К середине XVII в. Амстердам стал крупнейшим портом и признанным финансовым центром мира. Голландский флот превосходил по размерам флоты всех остальных государств Европы, вместе взятых. Однако голландцы недолго наслаждались обретённым с таким трудом благополучием. В момент наивысшего расцвета они столкнулись с гораздо более сильным соперником, чем ослабевшие Испания или Португалия. Это была Англия, где в это время происходили революционные преобразования, со временем превратившие её в самое развитое государство Европы.
Едва появившись на свет, две буржуазные республики вступили в ожесточённое соперничество между собой. В 1651 г. английский парламент принял знаменитый Навигационный акт, направленный на поощрение торговли и мореплавания собственных граждан и на подрыв голландского преобладания в этих сферах. В результате через четыре года после завершения Войны за независимость Нидерланды оказались втянутыми в серию изнурительных войн с Англией, подорвавших их экономическое благосостояние.