Руї́на — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності, загальним занепадом та кровопролитними війнами на території України. Частіше за все під Руїною розуміють період від смерті гетьмана Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687).
Під час Руїни Гетьманщина умовно була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці два володіння під різними гетьманами ворогували між собою. Сусідні держави (Річ Посполита, Московська держава, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні відносини з тією чи іншою окупаційною силою[1]. Київську митрополію в 1686 було підпорядковано Московському патріархату.
Остаточний поділ Гетьманщини на Лівобережну та Правобережну Україну було закріплено Андрусівським договором (1667) та Вічним миром (1686). За ними Лівобережжя та Київ відходили до Московського царства, а Правобережжя — до Річі Посполитої.
зависимые крестьяне — общее название одного из двух основных социально- классов средневекового общества эпохи классического феодализма. группой лично зависимых крестьян воины-землевладельцы, так называемые феодалы, защищавшие крестьян от нападений других феодалов как активными военными действиями, так и другими , например, предоставляя им защиту в стенах своего замка, торговые площади для ярмарок, складские помещения и так далее. зависимое крестьянство пришло на смену рабству античности. основное отличие лично зависимого крестьянина (крепостного) от раба был тот факт что за первыми было признано право на жизнь, то есть за убийство крепостного феодал (или помещик) должен был теоретически понести уголовную ответственность по закону, хотя на практике крепостные, особенно в российской империи, были фактически равны рабам. положение зависимого крестьянства варьировало по странам и регионам европы, а также эволюционировало в зависимости от временного периода. на смену зависимым крестьянам и феодалам с распространением капитализма в xvii-xix веках пришли наёмные рабочие и капиталисты. в отличие от рабов крестьяне могли обладать частной собственностью, заниматься коммерцией. крестьянин сам по себе не мог быть продан, объектом купли-продажи являлась земля, к которой он был прикреплён.
Руї́на — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності, загальним занепадом та кровопролитними війнами на території України. Частіше за все під Руїною розуміють період від смерті гетьмана Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687).
Під час Руїни Гетьманщина умовно була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці два володіння під різними гетьманами ворогували між собою. Сусідні держави (Річ Посполита, Московська держава, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні відносини з тією чи іншою окупаційною силою[1]. Київську митрополію в 1686 було підпорядковано Московському патріархату.
Остаточний поділ Гетьманщини на Лівобережну та Правобережну Україну було закріплено Андрусівським договором (1667) та Вічним миром (1686). За ними Лівобережжя та Київ відходили до Московського царства, а Правобережжя — до Річі Посполитої.
ответ:
зависимые крестьяне — общее название одного из двух основных социально- классов средневекового общества эпохи классического феодализма. группой лично зависимых крестьян воины-землевладельцы, так называемые феодалы, защищавшие крестьян от нападений других феодалов как активными военными действиями, так и другими , например, предоставляя им защиту в стенах своего замка, торговые площади для ярмарок, складские помещения и так далее. зависимое крестьянство пришло на смену рабству античности. основное отличие лично зависимого крестьянина (крепостного) от раба был тот факт что за первыми было признано право на жизнь, то есть за убийство крепостного феодал (или помещик) должен был теоретически понести уголовную ответственность по закону, хотя на практике крепостные, особенно в российской империи, были фактически равны рабам. положение зависимого крестьянства варьировало по странам и регионам европы, а также эволюционировало в зависимости от временного периода. на смену зависимым крестьянам и феодалам с распространением капитализма в xvii-xix веках пришли наёмные рабочие и капиталисты. в отличие от рабов крестьяне могли обладать частной собственностью, заниматься коммерцией. крестьянин сам по себе не мог быть продан, объектом купли-продажи являлась земля, к которой он был прикреплён.
объяснение: