10 вопросов тест

1. укажите положение, не вошедшее в содержание «царского судебника ивана iv» (1550 г.) 1) в два раза увеличивалось «пожилое» (плата за крестьянский переход) 2) вводилось особое понятие «государственное преступление» 3) ограничивались права правителей-наместников и волостелей 4) введены наказания для бояр и дьяков – взяточников

2. восточные земли, не вошедшие в состав государства в 1550-е гг.:
1) казанское ханство 2) астраханское ханство 3) сибирское ханство 4) башкирия

3. характерной чертой событий смутного времени в россии начала xvii века не является:
1) самозванство10 2) четкость социальных требований 3) вовлечение широких социальных слоев 4) высокая политическая и социальная активность масс

4. земский собор в октябре 1653 г. рассматривал вопрос о:
1) принятии украинских земель в состав россии 2) введении новых налогов 3) заключении мирного договора со швецией 4) издании нового свода законов в россии

5. в период «бунташного века» в россии народным выступлением, имевшим ярко выраженную религиозную форму, являлся:
1) «медный бунт» 2) восстание под руководством с.т. разина 3) «соляный бунт» 4) соловецкое восстание

6. в крестоцеловальной записи василия шуйского при его вступлении на престол содержалось обещание:
1) существенно снизить государственное тягло (налоги) 2) дать крестьянам волю 3) не преследовать бояр без суда 4) не распоряжаться государственной казной

7. торговый устав 1653 г.: 1) отменял внутренние таможни в россии между отдельными областями 2) вводил единую по всей стране торговую 5%-ную пошлину 3) не допускал иностранных купцов на внутрироссийский рынок 4) устанавливал минимальный размер торгового капитала для купцов

8. в 1558 г. началась война, ставшая одной из самых продолжительных в отечественной :
1) крымская 2) ливонская 3) северная 4) семилетняя

9. казань была взята войсками в:
1) 1552 2) 1533 3) 1584 4) 1598

10. как называлось правительство, существовавшее в россии в годы смутного времени?
1) семибоярщина 2) избранная рада 3) негласный комитет 4) земский собор

Главою Великого князівства Литовського був Великий князь – господар. У період ранньофеодальної монарії 13–14 ст. до складу Литовської держави входили литовські, білоруські і українські князівства; взаємини між Великим князем і місцевими князями мали васальний характер – місцеві князі на вимогу Великого князя повинні були брати зі своїм військом участь у воєнних походах та великокнязівській раді, платити данину (підданщину). До початку 14 ст. Великий князь ніби поділяв владу з удільними князями, з яких кожен мав свою раду, до якої входили служилі бояри, вищі урядовці і духовенство, та на своїй землі був верховним суддею, адміністратором, командував військом, збирав податки, залишаючи частину собі; Великий князь не міг втручатись у внутрішню адміністрацію удільних князів та приймати апеляції на їхні присуди і рішення. Та, на відміну від Київської Русі, Литва не розпалась на окремі князівства, залишившись єдиною і централізованою, оскільки Великий князь мав і формальну, і реальну верховну владу – його укази і розпорядження були обов`язковими для місцевих князів, які були не співправителями, а лише дорадниками і виконавцями його волі, та намісників. Великі князі активно втручались у роздачу земель місцевим князями і у призначення ними місцевої адміністрації (урядників), а також розглядали скарги населення на місцевих князів. Процес централізації завершився експропріацією князівських наділів і перетворенням місцевих князівств у провінції – воєводства і староства. Позбавлені земельних володінь і влади над місцевим населенням, князі з васалів Великого князя перетворились на його слуг і поступово змішались з верхівкою служилої знаті. Землеволодіння стало нерозривно пов`язаним зі службою, передусім військовою, Великому князеві, завдяки чому він розпоряджався усіма матеріальними засобами держави і військовими силами. Різні землі мали своє самоуправління лише у господарських справах, опіці над церквою, судочинстві та інших незначних місцевих справах. Остаточно удільні князі втратили державницькі права і перетворились у підданих Великого князя після привілею 1434 р.

Монумент "Байтерек" в городе Астана, одна из основных достопримечательностей города. Монумент, высотой в 105 метров, известен далеко за пределами Казахстана.Он был построен по инициативе первого президента Нурсултана Назарбаева, как символ переноса столицы из Алма-Аты в Акмолу в 1997 году.Автор проекта монумента — известный английский архитектор Норман Фостер. Это уникальное архитектурное здание из металла, стекла и бетона очень грандиозное в своем исполнении. Металлическая конструкция высотой 105 метров, весом свыше 1000 тонн стоит на пятистах сваях. Впервые в мире шар диаметром 22 метра и весом в 300 тонн из стекла «хамелеон», меняющего цвет в зависимости от солнечного света, «взял» рекордную высоту. Возвышающийся над молодой столицей, он служит архитектурным символом обновления, символом Астаны и символом Казахстана.Нижний уровень уходит на четыре с половиной метра под землю, где расположены кафе, аквариумы и мини-галерея «Байтерек». Отсюда можно подняться на лифте на самый верхний уровень — шар, внутри которого располагаются бар и панорамный зал. Обзорные экскурсии для посетителей проводятся на казахском, русском и иностранных языках.Монумент «Байтерек» символизирует собой государство, сохранившее свои исторические корни, имеющее прочную опору и устремленное к будущему процветанию.