Нога́йцы, нога́и[23] (устар. нага́и[24], нога́йские тата́ры, также кры́мские степны́е тата́ры[23], самоназвание — ногай [noˈɣaj] (мн.ч. — ногайлар [noɣajˈlar]) — тюркоязычный народ на Северном Кавказе, на юге Нижнего Поволжья, в Крыму, а также в Северном Причерноморье (до середины XIX в.), в степях между Волгой и Яиком (Уралом) (до середины XVI в.) и на западе нынешнего Казахстана (до конца XV — начала XVI вв.: на северо-востоке — до Западно-Сибирской низменности, на северо-западе их кочевья доходили до Казанского ханства, на юго-западе — до Приаралья и севера Прикаспия)[25][26]. Численность в РФ — 103,7 тыс. чел. (2010).
Карл Великий помер 814 р. і похований в Ахені. Після його смерті імперія проіснувала недовго. Причини розпаду крились у самому характері держави, створеної Карлом Великим. Він силою об'єднав народи, різні за рівнем розвитку і культурою, в яких спільною була лише християнська віра. Господарство мало натуральний характер: усі необхідні речі та продукти вироблялися не для продажу, а для власного споживання. Відсутність торговельних зв'язків сприяла ізоляції окремих областей держави Карла Великого.
Графи, які управляли землями, хотіли закріпити їх за собою у спадкову власність. Навіть дрібні бенефіції володарі вважали своєю власністю. Графства і значні чи дрібні землеволодіння перетворювалися на центри політичного і господарського життя. Оскільки таких володінь було багато, а міцної системи управління у Франкській імперії не існувало, то вона почала швидко розпадатися.
За онуків Карла Великого—Людовіка Німецького, Лотара і Карла Лисого — протистояння загострилося. Два молодші брати — Людовік і Карл — не хотіли визнати імператорського титулу за старшим братом Лотаром і розпочали спільну боротьбу проти нього. Лотар не мав достатньо сил для того, щоб перемогти об'єднані війська братів, і змушений був погодитися на поділ імперії.
У 843 р. на з'їзді у Вердені онуки імператора уклали угоду про поділ імперії на три частини. Імператорський титул зберігався за Лотаром, але ніяких особливих прав щодо братів, які стали самостійними королями, він не мав. Верденський поділ імперії онуками Карла Великого започаткував три майбутні західноєвропейські держави — Німеччину, Італію і Францію.
Нога́йцы, нога́и[23] (устар. нага́и[24], нога́йские тата́ры, также кры́мские степны́е тата́ры[23], самоназвание — ногай [noˈɣaj] (мн.ч. — ногайлар [noɣajˈlar]) — тюркоязычный народ на Северном Кавказе, на юге Нижнего Поволжья, в Крыму, а также в Северном Причерноморье (до середины XIX в.), в степях между Волгой и Яиком (Уралом) (до середины XVI в.) и на западе нынешнего Казахстана (до конца XV — начала XVI вв.: на северо-востоке — до Западно-Сибирской низменности, на северо-западе их кочевья доходили до Казанского ханства, на юго-западе — до Приаралья и севера Прикаспия)[25][26]. Численность в РФ — 103,7 тыс. чел. (2010).
Графи, які управляли землями, хотіли закріпити їх за собою у спадкову власність. Навіть дрібні бенефіції володарі вважали своєю власністю. Графства і значні чи дрібні землеволодіння перетворювалися на центри політичного і господарського життя. Оскільки таких володінь було багато, а міцної системи управління у Франкській імперії не існувало, то вона почала швидко розпадатися.
За онуків Карла Великого—Людовіка Німецького, Лотара і Карла Лисого — протистояння загострилося. Два молодші брати — Людовік і Карл — не хотіли визнати імператорського титулу за старшим братом Лотаром і розпочали спільну боротьбу проти нього. Лотар не мав достатньо сил для того, щоб перемогти об'єднані війська братів, і змушений був погодитися на поділ імперії.
У 843 р. на з'їзді у Вердені онуки імператора уклали угоду про поділ імперії на три частини. Імператорський титул зберігався за Лотаром, але ніяких особливих прав щодо братів, які стали самостійними королями, він не мав. Верденський поділ імперії онуками Карла Великого започаткував три майбутні західноєвропейські держави — Німеччину, Італію і Францію.