12. Опрацюйте витяг із російсько-французької воєнної конвенції (1892): «...Франція і Росія, палаючи однаковим бажанням зберегти мир і не маючи іншої мети, крім як підготуватися до потреб оборон-
ної війни, викликаної нападом сил Троїстого союзу на ту чи іншу з них, домовилися про таке:
1. «Якщо на Францію нападе Німеччина або Італія, підтримана Німеччиною, то Росія застосує
всі наявні в її розпорядженні сили для того, щоб учинити напад на Німеччину. Коли на Росію
нападе Німеччина або Австрія, підтримана Німеччиною, то Франція застосує всі свої наявні сили
для війни з Німеччиною. 2. У разі якщо сили Троїстого союзу... будуть мобілізовані, то Франція
і Росія... мобілізують негайно і одночасно всі наявні свої сили і посунуть їх якомога ближче до
своїх кордонів. 3. Діючі армії, які повинні бути застосовані проти Німеччини, ...будуть повністю
із усією швидкістю введені в діло, так щоб Німеччині довелося битися зразу і на сході, і на захо-
ді... 6. Ця конвенція матиме чинність протягом того самого строку, що й Троїстий союз».
Що спричинило укладання Францією та Росією воєнної конвенції? Проти яких країн її, насам-
перед, було спрямовано? Чи справді ці держави не мали іншої мети, ніж «зберегти мир», як про
де сказано в документі?​

Власть императора была различной в зависимости от периода. В стабильные периоды истории сильные правители обладали практически неограниченной властью могли казнить и миловать. В переходные периоды истории слабые правители являлись марионетками в чужих руках. Император Исаак Ангел, сын свергнутого правителя обратился за к крестоносцам, которые разграбили Константинополь в 1204 году. Последний правитель Константин Палеолог перед падением города в 1453 году вёл переговоры с западом о принятии католичества. Кстати "императоров" в Византии называли "басилеями" или "василевсами" в переводе с греческого царями.

До нашего времени дошло описание внешности Ивана III, сделанное венецианцем А. Контарини, в 1476 году посетившего Москву и удостоенного встречи с великим князем. По его словам, Иван был: «высок, но худощав; вообще он очень красивый человек» . Холмогорский летописец упомянул прозвище Ивана — Горбатый, что, возможно, говорит о том, что Иван сутулился — и это, в принципе, всё, что нам известно о внешнем облике великого князя.
О характере и привычках Ивана Васильевича тоже известно мало. С. Герберштейн, побывавший в Москве уже при Василии III, писал об Иване: «…Для женщин он был до такой степени грозен, что если какая из них случайно попадалась ему навстречу, то от взгляда его только что не лишалась жизни» . Не обошёл он вниманием и традиционный порок русских князей — пьянство: «во время обеда он по большей части до такой степени предавался опьянению, что его одолевал сон, причём все приглашённые были меж тем поражены страхом и молчали; по пробуждении он обыкновенно протирал глаза и тогда только начинал шутить и проявлять весёлость по отношению к гостям». Автор одной литовской хроники писал об Иване, что он был «муж сердца смелого и рицер валечный» — что, вероятно, было некоторым преувеличением, так как сам великий князь предпочитал не ходить в походы сам, а посылать своих полководцев.Известно, что Иван III весьма прислушивался к советам боярской думы; дворянин Иван Берсень-Беклемишев писал, что великий князь «против собя стречю любил и тех жаловал, которые против его говаривали» . Андрей Курбский тоже отмечал любовь монарха к боярским советам; впрочем, судя по словам оппонента Курбского по переписке, Ивана IV, отношения Ивана III с боярами были отнюдь не идиллическими.