13. Что из перечисленного верно характеризует политику неоконсерваторов в 1980-е гг.? 1) увеличение доли государственной собственности в промышленности
2) увеличение социальных расходов
3) проведение жесткого внешнеполитического курса в отношении стран социалистического лагеря
4) отказ от стимулирования предпринимательской деятельности

Практичний склад римської культури позначався в усьому — у тверезості мислення, нормативному уявленні про доцільний миропорядок, у скрупульозності римського права, що враховувало всі життєві ситуації, у тяжінні до точних історичних фактів, у високому розквіті літературної прози, у примітивній конкретності релігії.

У римському мистецтві періоду розквіту ведучу роль грала архітектура, пам'ятники якої і тепер, навіть у руїнах покоряють своєю міццю. Римляни поклали початок новій епосі світового зодчества, у якому основне місце належало спорудженням суспільним, що втілили ідеї могутності держави і були розраховані на величезну кількість людей.

В усьому древньому світі римська архітектура не має собі рівної по висоті інженерного мистецтва, різноманіттю типів споруджень, багатству композиційних форм, масштабу будівництва. Римляни ввели інженерні спорудження (акведуки, мости, дороги, гавані) як архітектурні об'єкти в міський, сільський ансамбль і пейзаж. Краса і міць римської архітектури розкриваються в розумній доцільності, у логіці структури спорудження, у художньо точно знайдених пропорціях і масштабах, лаконізмі архітектурних засобів, а не в пишній декоративності. Величезним завоюванням римлян було задоволення практичних побутових і суспільних потреб не тільки пануючого класу, але і мас міського населення.

Історія Риму поділяється на два етапи. Перший — епоха республіки, — наставша у кінці VI ст. до н. е., коли з Рима були вигнані етруські царі, і тривав до середини I ст. до н. е. Другий етап — імперський — почався правлінням Октавіана Августа, перейшовшого до єдиновладдя, і тривав до IV ст. н. е. [2, c. 102-103]

XVIII столетие стало периодом необычайно интенсивного развития страны в культурном плане, потому что в это время Россия открывала для себя многие достижения западноевропейской культуры, накопленные там на протяжении многих столетий, начиная с эпохи Возрождения. В XVIII в. отечественная школа в литературе, театральном, музыкальном, архитектурном и изобразительном искусстве развивалась, подчиняясь общим закономерностям европейской культуры, готовя взлет национальной культуры, произошедший в XIX в. и тому, что русская культура стала неотъемлемой составной частью мировой культуры.

Объяснение: