Временным оно называлось, во-первых, потому, что было спешно создано в период начавшейся смуты действующим тогда законодательным органом государственной думой, а, во-вторых, потому, что оно, в правовом смысле, имело полномочия до начала работы учредительного собрания, которое должно было решить вопрос о форме правления в россии, на основе чего и должно было быть создано соответствующее правительство. почему оно было свергнуто? причиной нестабильности стали разные позиции, занимаемые правительством и широкими массами населения, по вопросам о продолжении участия россии в первой мировой войне. именно это и вызывало многочисленные политические кризисы, расшатавшие доверие народа к временному правительству. первый кризис был спровоцирован официальной нотой министра иностранных дел милюкова, в которой он гарантировал выполнение всех взятых на себя россией обязательств ещё при царском правительстве и участие страны в войне «до победного конца» . это к широкому недовольству народа, демонстрациям протеста и формированию так называемого первого коалиционного правительства. милюков потерял министерский пост, председателем правительства и министром внутренних дел остался князь львов, керенский получил пост военного и морского министра, главой внешнеполитического ведомства стал терещенко. но при этом правительство сохранило курс на продолжение войны, что спровоцировало июньский кризис, когда ещё более масштабные демонстрации с требованием выхода из войны и мира прокатились по всей стране. тогда правительство устояло, но его свалил июльский кризис, начавшийся из-за признания правительством автономии украины и финляндии. в результате было сформировано второе коалиционное правительство, главой которого при сохранении поста военного и морского министра стал керенский. но и оно не осталось долговечным: в августе 1917 года последовал корниловский мятеж, для подавления которого керенскому пришлось, с одной стороны, ужесточить режим, с другой, обратиться за к большевикам. мятеж был подавлен, было создано третье коалиционное правительство, снова с керенским во главе, но оно уже не имело сколько-нибудь широкой общественной и народной поддержки. в результате, когда в ночь с 25 на 26 октября 1917 года временное правительство было свергнуто большевиками, в его защиту практически, за исключением нескольких малочисленных демонстраций, никто не выступил.
Схоластика (від школа) — панівний у середньовічній Європі філософський і педагогічний метод.
Ще у кінці V — на початку VI ст. склалася система освіти Середньовіччя. В школах викладання будується відповідно до системи «семи вільних мистецтв», в обмеженому вигляді — тридоріжжя, чотиридоріжжя. Саме в цих школах зароджується система середньовічної філософсько-теоретичної думки — схоластика. Трохи пізніше, у XII ст., виникають перші університети, на базі яких формується класичний вид схоластики.
Схоластика — це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання. З іншого боку, схоластика є методом, що полягав переважно у перегляді та порівнянні висловів попередніх мислителів і Біблії та виведенні нового синтезу. Витоки схоластики можна знайти у пізньоантичній філософії, насамперед — у Прокла, який абсолютизував дедуктивізм (шукав відповіді на всі питання, виходячи з текстів Платона). Значного впливу схоластика зазнала з боку антично-грецької діалектики, а також науки та логіки в розумінні Аристотеля.
У повсякденному спілкуванні схоластикою часто називають знання, відірвані від життя, які засновані на абстрактних міркуваннях, що не перевірялися досвідом.
Схоластика (від школа) — панівний у середньовічній Європі філософський і педагогічний метод.
Ще у кінці V — на початку VI ст. склалася система освіти Середньовіччя. В школах викладання будується відповідно до системи «семи вільних мистецтв», в обмеженому вигляді — тридоріжжя, чотиридоріжжя. Саме в цих школах зароджується система середньовічної філософсько-теоретичної думки — схоластика. Трохи пізніше, у XII ст., виникають перші університети, на базі яких формується класичний вид схоластики.
Схоластика — це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання. З іншого боку, схоластика є методом, що полягав переважно у перегляді та порівнянні висловів попередніх мислителів і Біблії та виведенні нового синтезу. Витоки схоластики можна знайти у пізньоантичній філософії, насамперед — у Прокла, який абсолютизував дедуктивізм (шукав відповіді на всі питання, виходячи з текстів Платона). Значного впливу схоластика зазнала з боку антично-грецької діалектики, а також науки та логіки в розумінні Аристотеля.
У повсякденному спілкуванні схоластикою часто називають знання, відірвані від життя, які засновані на абстрактних міркуваннях, що не перевірялися досвідом.