19-21 октября 1860 года вблизи Узынагаша кокандские войска были разбиты русскими войсками во главе с правителем Алатауского округа Г.А. Колпаковским. В октябре 1862 года русскими войсками вторично был взят Пишпек, это привело к окончательной ликвидации власти Кокандцев в южных районах Казахстана. В конце 1863 года Александр II приказал захватить в кольцо и соединить территории до р. Арыс и взять Туркестан, Аулие-Ата и Шымкент. Весной 1864 года началось мощное наступление: в мае из Верного вышли войска под начальством полковника Черняева, которые 4 июня 1864 года штурмом взяли Аулие-Ата. Войска полковника Веревкина, выступившие из форта Перовского (Ак-Мечеть), 12 июня заняли город Туркестан, бывшую столицу Казахского ханства. Отряд Черняева направился в Шымкент и выступил со стороны Туркестана вместе с отрядами Ларке, прибывших с АулиеАта. Затем вышли на штурм и 22 сентября 1864 г. ворвались в Шымкент. 17 июня 1865 года русские войска штурмом взяли крупный политический и экономический центр всего Туркестана — Ташкент. Весной 1866 года русские войска достигли территории Бухарского эмирата, к осени захватили владения бухарского эмира. В 1867 году эти земли вошли в состав созданного Туркестанского генерал-губернаторства.
Думаю, из этой цитаты ясно как и по какой причине изменилось отношение народа к Лжедмитрию II
Н.И. Костомаров так описывает причины недовольства: “Сначала вор обещал тарханные грамоты, освобождавшие русских от всяких податей; жители вскоре увидели, что им придется давать столько, сколько захотят с них брать. Наконец, поляки и русские сами собою составляли шайки, нападали на села и неистовствали над людьми: для потехи мясо и воду, что женщины от бесчестия, резались и замерзали по полям и лесам. Поляки умышленно оказывали пренебрежение к святыне, загоняли в церкви скот, кормили собак в алтарях. Такие поступки ожесточили народ; уверенность в том, что в Тушине настоящий Дмитрий, быстро исчезла."
1199 р. – об’єднання Галицького і Волинського князівств під владою волинського князя Романа Мстиславовича. 1205 р. – загибель Романа Мстиславовича на території Польщі, початок тимчасового розпаду Галицько-Волинського князівства. 1238 р. – перемога в битві Данила Галицького над Тевтонським орденом та звільнення Дорогочина. 1238 р. – остаточне об`єднання Галицького та Волинського князівств під владою Данила Галицького. 1239 р. – почалося вторгнення на українські землі величезних монгольських сил на чолі з ханом Батиєм. 1240 р. – захоплення монголо-татарами Києва. 1241 р. – похід монголо-татар на Волинь. 1242 р. – повернення монголо-татар з Центральної Європи у Поволжя та заснування ними Золотої Орди. 1245 р. – в битві під Ярославом Данило розбив угорсько-польські війська. 1253 р. – коронація Данила Галицького в Дорогочині короною, яку надіслав Папа Римський Інокентія IV. 1256 р. – заснування Данилом Галицьким Львова. 1303 р. – утворення в окремої Галицької православної церковної митрополії. 1340 р. – отруєння у Володимирі-Волинському останнього з Галицько-Волинських князів Юрія ІІ Болеслава Тройденовича. 1340 р. – перший невдалий похід польського короля Казимира ІІІ на Львів. 1349 р. – захоплення Галичини спільною польсько-угорською армією. 1387 р. – остаточне приєднання Галичини до Польського королівства.
Н.И. Костомаров так описывает причины недовольства: “Сначала вор обещал тарханные грамоты, освобождавшие русских от всяких податей; жители вскоре увидели, что им придется давать столько, сколько захотят с них брать. Наконец, поляки и русские сами собою составляли шайки, нападали на села и неистовствали над людьми: для потехи мясо и воду, что женщины от бесчестия, резались и замерзали по полям и лесам. Поляки умышленно оказывали пренебрежение к святыне, загоняли в церкви скот, кормили собак в алтарях. Такие поступки ожесточили народ; уверенность в том, что в Тушине настоящий Дмитрий, быстро исчезла."
1199 р. – об’єднання Галицького і Волинського князівств під владою волинського князя Романа Мстиславовича.
1205 р. – загибель Романа Мстиславовича на території Польщі, початок тимчасового розпаду Галицько-Волинського князівства.
1238 р. – перемога в битві Данила Галицького над Тевтонським орденом та звільнення Дорогочина.
1238 р. – остаточне об`єднання Галицького та Волинського князівств під владою Данила Галицького.
1239 р. – почалося вторгнення на українські землі величезних монгольських сил на чолі з ханом Батиєм.
1240 р. – захоплення монголо-татарами Києва.
1241 р. – похід монголо-татар на Волинь.
1242 р. – повернення монголо-татар з Центральної Європи у Поволжя та заснування ними Золотої Орди.
1245 р. – в битві під Ярославом Данило розбив угорсько-польські війська.
1253 р. – коронація Данила Галицького в Дорогочині короною, яку надіслав Папа Римський Інокентія IV.
1256 р. – заснування Данилом Галицьким Львова.
1303 р. – утворення в окремої Галицької православної церковної митрополії.
1340 р. – отруєння у Володимирі-Волинському останнього з Галицько-Волинських князів Юрія ІІ Болеслава Тройденовича.
1340 р. – перший невдалий похід польського короля Казимира ІІІ на Львів.
1349 р. – захоплення Галичини спільною польсько-угорською армією.
1387 р. – остаточне приєднання Галичини до Польського королівства.