После завершения второй мировой войны начался очередной этап международно-политического процесса, ключевой характеристикой которого стало понятие двуполярности. Борьба за гегемонию сконцентрировалась вокруг двух полюсов силы - США и СССР, государств, занявших бесспорно преобладающие позиции в мире. Соединенные Штаты закончили войну, имея огромное преимущество перед своими европейскими союзниками, не говоря уже о проигравших странах: американская территория не была затронута боевыми действиями, за годы войны был создан мощный военно-промышленный потенциал.
США имели безусловное финансовое, экономическое, военное, политическое превосходство над государствами Запада. Только Советский Союз мог сравниться с Америкой по военно-политическому и моральному потенциалу. Другие страны-победительницы, участвовали в «разделе мира» лишь на правах союзников, объективно не имея тех ресурсов, которым обладали США и СССР.
На несколько десятилетий характер международных отношений стал зависеть от решений, принимавшихся в Москве и Вашингтоне. Двуполярность как устойчивая модель международных отношений сформировалась к середине 1950х годов. В 1955 г. создается Организация Варшавского Договора (ОВД), которая выступила противовесом сформированному в 1949 г. Североатлантическому Союзу (НАТО). Достигнутые в Ялте и Потсдаме соглашения изначально не означали неизбежного противоборства между странами-победительницами, а наоборот, должны были поделить сферы влияния между ними, как это уже не раз происходило в истории.
Опрацювавши цей параграф, ви зможете: пояснювати, якими були умови розвитку культури на українських землях у XVI ст.; характеризувати розвиток української мови в цей період; розповідати про розвиток шкільництва; визначати основні досягнення у книговиданні й літописанні; пояснювати поняття і терміни «сім вільних наук», «слов’яно-греко-латинська школа», «колегія», «академія», «Острозька Біблія».
1. Як у другій половині XIV — XV ст. розвивалася на українських землях освіта? 2. Як розпочалося українське книговидання? 3. Як у цей період на українських землях продовжувалася традиція літописання?
1. Умови розвитку української культури в XVI ст.
Період XVI ст. характеризується подальшим розвитком української культури. Проте умови, у яких він відбувався, були досить складними.
Головною передумовою розвитку культури будь-якого народу є наявність власної держави. На жаль, відсутність державності в українців у цей період спричинила залежність розвитку культури від політики урядів країн, у складі яких перебували українські землі.
Унаслідок Люблінської унії 1569 р. в межах однієї держави опинилася більша частина українських земель. Це, з одного боку, сприяло їх культурному зближенню, а з іншого — спричинило процеси полонізації та окатоличення українців. Важливе місце в культурному розвитку цього періоду належало церкві. Укладення Берестейської унії 1596 р. призвело до поглиблення кризи православної церкви та втрати нею свого привілейованого становища в суспільстві, що негативно позначилося на розвитку української культури.
У XVI ст. українська культура зазнавала впливу культурно-ідеологічних течій, що панували в цей час у Європі. Із заходу на схід українськими землями поширювалися віяння, пов’язані з Відродженням, Реформацією та Контрреформацією. Українські культурні діячі, сприймаючи нові європейські ідеї цієї доби, шукали в них шляхи розв’язання тогочасних проблем своєї Батьківщини.
2. Розвиток української мови.
У XVI ст. писемну мову українців і білорусів називали руською. У Великому князівстві Литовському вона була офіційною мовою, якою були написані Литовські статути, здійснювалося діловодство в судах і установах тощо.
У текстах багатьох тогочасних документів дослідники визначають вплив усної народної мови. Вважається, що в XVI ст. в руській мові під впливом усного народного мовлення з’являються риси української літературної мови.
После завершения второй мировой войны начался очередной этап международно-политического процесса, ключевой характеристикой которого стало понятие двуполярности. Борьба за гегемонию сконцентрировалась вокруг двух полюсов силы - США и СССР, государств, занявших бесспорно преобладающие позиции в мире. Соединенные Штаты закончили войну, имея огромное преимущество перед своими европейскими союзниками, не говоря уже о проигравших странах: американская территория не была затронута боевыми действиями, за годы войны был создан мощный военно-промышленный потенциал.
США имели безусловное финансовое, экономическое, военное, политическое превосходство над государствами Запада. Только Советский Союз мог сравниться с Америкой по военно-политическому и моральному потенциалу. Другие страны-победительницы, участвовали в «разделе мира» лишь на правах союзников, объективно не имея тех ресурсов, которым обладали США и СССР.
На несколько десятилетий характер международных отношений стал зависеть от решений, принимавшихся в Москве и Вашингтоне. Двуполярность как устойчивая модель международных отношений сформировалась к середине 1950х годов. В 1955 г. создается Организация Варшавского Договора (ОВД), которая выступила противовесом сформированному в 1949 г. Североатлантическому Союзу (НАТО). Достигнутые в Ялте и Потсдаме соглашения изначально не означали неизбежного противоборства между странами-победительницами, а наоборот, должны были поделить сферы влияния между ними, как это уже не раз происходило в истории.
Объяснение:
Опрацювавши цей параграф, ви зможете: пояснювати, якими були умови розвитку культури на українських землях у XVI ст.; характеризувати розвиток української мови в цей період; розповідати про розвиток шкільництва; визначати основні досягнення у книговиданні й літописанні; пояснювати поняття і терміни «сім вільних наук», «слов’яно-греко-латинська школа», «колегія», «академія», «Острозька Біблія».
1. Як у другій половині XIV — XV ст. розвивалася на українських землях освіта? 2. Як розпочалося українське книговидання? 3. Як у цей період на українських землях продовжувалася традиція літописання?
1. Умови розвитку української культури в XVI ст.
Період XVI ст. характеризується подальшим розвитком української культури. Проте умови, у яких він відбувався, були досить складними.
Головною передумовою розвитку культури будь-якого народу є наявність власної держави. На жаль, відсутність державності в українців у цей період спричинила залежність розвитку культури від політики урядів країн, у складі яких перебували українські землі.
Унаслідок Люблінської унії 1569 р. в межах однієї держави опинилася більша частина українських земель. Це, з одного боку, сприяло їх культурному зближенню, а з іншого — спричинило процеси полонізації та окатоличення українців. Важливе місце в культурному розвитку цього періоду належало церкві. Укладення Берестейської унії 1596 р. призвело до поглиблення кризи православної церкви та втрати нею свого привілейованого становища в суспільстві, що негативно позначилося на розвитку української культури.
У XVI ст. українська культура зазнавала впливу культурно-ідеологічних течій, що панували в цей час у Європі. Із заходу на схід українськими землями поширювалися віяння, пов’язані з Відродженням, Реформацією та Контрреформацією. Українські культурні діячі, сприймаючи нові європейські ідеї цієї доби, шукали в них шляхи розв’язання тогочасних проблем своєї Батьківщини.
2. Розвиток української мови.
У XVI ст. писемну мову українців і білорусів називали руською. У Великому князівстві Литовському вона була офіційною мовою, якою були написані Литовські статути, здійснювалося діловодство в судах і установах тощо.
У текстах багатьох тогочасних документів дослідники визначають вплив усної народної мови. Вважається, що в XVI ст. в руській мові під впливом усного народного мовлення з’являються риси української літературної мови.
Подробнее - на -
Объяснение: