2. Какие признаки позволили историкам говорить о том, что на Крите в древности сложилась цивилизация? Какие её особен- ности вы отметите? Какое значение для истории древнего Кри- та имели дворцы?
• В основе освободительных войн лежала в усилении идентичности и самоопределения народов. Разные народы чувствовали себя частью одной культуры, одного общества, которое, по их мнению, должно было быть экономически, политически независимым, а не находиться в колониальной зависимости от Европы, что стагнировало развитие этих стран.
• Также местные элиты тоже хотели властвовать и не были намерены всю жизнь находиться под испанским влиянием. Элиты были заинтересованы в получение всей полноты власти.
• Колониальная зависимость требовала уплаты больших налогов, а чиновники и солдаты не хотели этого.
• Колониальная зависимость создавала неравноправные отношения, низшие слои населения не могли заниматься любыми видами деятельности, потому что все это облагалось налогами.
• Дополнительно, одни колонии не могли торговать с другими колониями. Поэтому Испания (точнее, ее торговцы) завышали цены на продукты. Это также тормозило экономическое развитие колоний.
• Отсутствие дальнейших изменений приводило к тому, что общества не хотела быть дешевой рабочей силой без гражданских прав и свобод.
• И нельзя снимать со счетов внешние факторы - ослабление Испании после оккупации в результате Наполеоновских войн. Ослабление позволило колониям выступить против того, что их не устраивало.
У війнах, що тривали протягом 500-449 років до н. е., греки здобули перемогу над перською державою Ахеменідів. Це була перемога грецьких демократичних полісів, об’єднаних спільними мовними, культурно-релігійними та морально-етичними цінностями. Уже під час війни представники грецьких полісів Малої Азії та островів Егейського моря зібралися на острові Делос, щоб обговорити військові справи. Коли перські війська вийшли з Греції, Спарта практично перестала брати участь у бойових діях. На Делосі вирішили утворити новий союз, який мав захищати грецькі міста від перського флоту. Головну роль у союзі відігравали Афіни, які володіли найбільшим флотом. У 454 році до н. е. скарбницю союзу було перенесено до Афін, і він став називатися Першим Афінським морським союзом. Ідея перенести скарбницю належала новому лідеру демократичного угруповання в Афінах Періклу (494-429 роки до н. е.).
Спочатку Афіни керували об’єднаними силами союзників. Але невеликим полісам було важко постійно утримувати свої збройні сили. Тому згодом вони тільки сплачували внески Афінам, щоб афінський флот охороняв усіх членів союзу. Ця сума становила 460 талантів на рік (близько 11,5 тонни срібла). Права голосу союзники не мали і були змушені виконувати рішення афінських народних зборів. Союз підтримував мир і спокій на морі, що сприяло розвитку торгівлі та ремесел.
• В основе освободительных войн лежала в усилении идентичности и самоопределения народов. Разные народы чувствовали себя частью одной культуры, одного общества, которое, по их мнению, должно было быть экономически, политически независимым, а не находиться в колониальной зависимости от Европы, что стагнировало развитие этих стран.
• Также местные элиты тоже хотели властвовать и не были намерены всю жизнь находиться под испанским влиянием. Элиты были заинтересованы в получение всей полноты власти.
• Колониальная зависимость требовала уплаты больших налогов, а чиновники и солдаты не хотели этого.
• Колониальная зависимость создавала неравноправные отношения, низшие слои населения не могли заниматься любыми видами деятельности, потому что все это облагалось налогами.
• Дополнительно, одни колонии не могли торговать с другими колониями. Поэтому Испания (точнее, ее торговцы) завышали цены на продукты. Это также тормозило экономическое развитие колоний.
• Отсутствие дальнейших изменений приводило к тому, что общества не хотела быть дешевой рабочей силой без гражданских прав и свобод.
• И нельзя снимать со счетов внешние факторы - ослабление Испании после оккупации в результате Наполеоновских войн. Ослабление позволило колониям выступить против того, что их не устраивало.
У війнах, що тривали протягом 500-449 років до н. е., греки здобули перемогу над перською державою Ахеменідів. Це була перемога грецьких демократичних полісів, об’єднаних спільними мовними, культурно-релігійними та морально-етичними цінностями. Уже під час війни представники грецьких полісів Малої Азії та островів Егейського моря зібралися на острові Делос, щоб обговорити військові справи. Коли перські війська вийшли з Греції, Спарта практично перестала брати участь у бойових діях. На Делосі вирішили утворити новий союз, який мав захищати грецькі міста від перського флоту. Головну роль у союзі відігравали Афіни, які володіли найбільшим флотом. У 454 році до н. е. скарбницю союзу було перенесено до Афін, і він став називатися Першим Афінським морським союзом. Ідея перенести скарбницю належала новому лідеру демократичного угруповання в Афінах Періклу (494-429 роки до н. е.).
Спочатку Афіни керували об’єднаними силами союзників. Але невеликим полісам було важко постійно утримувати свої збройні сили. Тому згодом вони тільки сплачували внески Афінам, щоб афінський флот охороняв усіх членів союзу. Ця сума становила 460 талантів на рік (близько 11,5 тонни срібла). Права голосу союзники не мали і були змушені виконувати рішення афінських народних зборів. Союз підтримував мир і спокій на морі, що сприяло розвитку торгівлі та ремесел.