2. Какие территории Людовику XI удалось присоединить к Франции? 3. Как Людовику XI удалось сломить сопротивление Карла Смелого и присоединить Бургундию? 4. Как можно оценить деятельность Людовика Скажите ОТвет
Давньоримська архітектура запозичила зовнішні вирази класичної давньогрецької архітектури для цілей давніх римлян, які настільки сильно відрізнялись від грецьких будівель, що створили новий архітектурний стиль. Ці два стилі часто вважаються єдиним цілим класичної архітектури. Римська архітектура розквітла в часи Римської республіки та ще більше в часи імперії, коли була збудована більшість вцілілих будівель та споруд. Вона використовувала нові матеріали, зокрема бетон, та новіші технології, напр. арки та куполи, для створення будівель, що були міцними та добре-спроектованими. По всі території колишньої Римської імперії збереглася значна кількість будівель, деякі з них в цілому вигляді та досі використовуються.
Давньоримська архітектура охоплює період від заснування Римської республіки 509 р.до н. е. до бл. 4 ст. н. е., після чого вона вже класифікується як Пізня Античність або архітектура Візантійської імперіївідповідно. Майже не збереглося значущих зразків архітектури, створених раніше 100 р. до н. е., а переважна більшість з найбільш значущих зразків — з період пізньої імперії, після 100 р.н. е. Римський архітектурний стиль продовжував впливати на будівництво у колишній імперії протягом багатьох наступних століть, а західно-європейський стиль починаючи з бл. 1000 р.н. е. отримав назву романська архітектура для підкреслення його залежності від базових римських форм.
Значуща оригінальність у давньоримській архітектурі з'явилася лише з початком імперського періоду, коли аспекти місцевої етруської архітектури почали поєднувати з запозиченнями з Греції, у тому числі більшість елементів стилю, тепер відомого як класична архітектура. Вони відійшли від стійково-балочної конструкції, що переважно спиралась на колони та перемички, до конструкції, яка спиралась на масивні стіни, що завершувались арками, а пізніше — куполами; обидва ці елементи за римлян суттєво розвинулись. Класичні архітектурі ордери стали переважно декоративними, а не структурними елементами, крім використання у колонадах. Стилістично новими ордерами стали тосканський та композитний ордер; перший — скорочених та спрощений варіант доричного ордера, а другий — високий ордер з квітковими прикрасами коринфського та сувоями іонічного ордерів. Найбільші досягнення переважно відбулись між 40 р. до н. е. до 230 р. до н. е., до початку кризи Римської імперії у III столітті; пізніші проблеми зменшили багатство та організаційні можливості центральної влади.
Римляни створили величезні громадські будівлі та інженерні споруди, значно покращили умови проживання та громадської гігієни, наприклад їх публічні та приватні купальні та туалети, тепла підлога у вигляді гіпокауста, глазурування слюдою (приклади у Остія Антіка) та гаряче і холодне водопостачання по трубах (приклади у Помпеях та Остії
В 1531 году Фердинанд был коронован как римский король в Ахенском соборе. Он был последним правителем Германии, коронация которого проходила в Ахене. Последующие короли и императоры короновались во Франкфурте.
Гораздо запутаннее было положение дел в Венгрии. Венгры выбрали королём и короновали в ноябре того же года крупнейшего магната Яноша Запольяи, воеводу Трансильвании. Другая часть венгров выбрала в Пресбурге Фердинанда, что повело к продолжительной борьбе за Венгрию, осложнившейся ещё вмешательством турок. В 1538 году с Запольяи был заключён Орадский договор о разделе Королевства Венгрия. Соединение Чехии, Моравии, Силезии и Венгрии с наследственными габсбургскими землями создало обширную Габсбургскую монархию, которая для Западной Европы являлась прикрытием со стороны турок. Следствием приобретения славянских и венгерских земель явилось перемещение на восток центра тяжести интересов Фердинанда и его преемников, что ослаблению императорской власти в Германии.
В 1547 году жестоко подавил сословное восстание в Праге.
В 1556 году после отречения своего брата Карла V Фердинанд становится императором Священной Римской империи (утверждён в этом титуле коллегией курфюрстов в 1558 году). Проводил политику, направленную на укрепление внутриимперского мира, достижение компромисса между католиками и протестантами (во многом его стараниями возобновил свою работу Тридентский собор) и на консолидацию имперских сил для борьбы с турецким натиском в Центральной Европе.
Давньоримська архітектура запозичила зовнішні вирази класичної давньогрецької архітектури для цілей давніх римлян, які настільки сильно відрізнялись від грецьких будівель, що створили новий архітектурний стиль. Ці два стилі часто вважаються єдиним цілим класичної архітектури. Римська архітектура розквітла в часи Римської республіки та ще більше в часи імперії, коли була збудована більшість вцілілих будівель та споруд. Вона використовувала нові матеріали, зокрема бетон, та новіші технології, напр. арки та куполи, для створення будівель, що були міцними та добре-спроектованими. По всі території колишньої Римської імперії збереглася значна кількість будівель, деякі з них в цілому вигляді та досі використовуються.
Давньоримська архітектура охоплює період від заснування Римської республіки 509 р.до н. е. до бл. 4 ст. н. е., після чого вона вже класифікується як Пізня Античність або архітектура Візантійської імперіївідповідно. Майже не збереглося значущих зразків архітектури, створених раніше 100 р. до н. е., а переважна більшість з найбільш значущих зразків — з період пізньої імперії, після 100 р.н. е. Римський архітектурний стиль продовжував впливати на будівництво у колишній імперії протягом багатьох наступних століть, а західно-європейський стиль починаючи з бл. 1000 р.н. е. отримав назву романська архітектура для підкреслення його залежності від базових римських форм.
Значуща оригінальність у давньоримській архітектурі з'явилася лише з початком імперського періоду, коли аспекти місцевої етруської архітектури почали поєднувати з запозиченнями з Греції, у тому числі більшість елементів стилю, тепер відомого як класична архітектура. Вони відійшли від стійково-балочної конструкції, що переважно спиралась на колони та перемички, до конструкції, яка спиралась на масивні стіни, що завершувались арками, а пізніше — куполами; обидва ці елементи за римлян суттєво розвинулись. Класичні архітектурі ордери стали переважно декоративними, а не структурними елементами, крім використання у колонадах. Стилістично новими ордерами стали тосканський та композитний ордер; перший — скорочених та спрощений варіант доричного ордера, а другий — високий ордер з квітковими прикрасами коринфського та сувоями іонічного ордерів. Найбільші досягнення переважно відбулись між 40 р. до н. е. до 230 р. до н. е., до початку кризи Римської імперії у III столітті; пізніші проблеми зменшили багатство та організаційні можливості центральної влади.
Римляни створили величезні громадські будівлі та інженерні споруди, значно покращили умови проживання та громадської гігієни, наприклад їх публічні та приватні купальні та туалети, тепла підлога у вигляді гіпокауста, глазурування слюдою (приклади у Остія Антіка) та гаряче і холодне водопостачання по трубах (приклади у Помпеях та Остії
В 1531 году Фердинанд был коронован как римский король в Ахенском соборе. Он был последним правителем Германии, коронация которого проходила в Ахене. Последующие короли и императоры короновались во Франкфурте.
Гораздо запутаннее было положение дел в Венгрии. Венгры выбрали королём и короновали в ноябре того же года крупнейшего магната Яноша Запольяи, воеводу Трансильвании. Другая часть венгров выбрала в Пресбурге Фердинанда, что повело к продолжительной борьбе за Венгрию, осложнившейся ещё вмешательством турок. В 1538 году с Запольяи был заключён Орадский договор о разделе Королевства Венгрия. Соединение Чехии, Моравии, Силезии и Венгрии с наследственными габсбургскими землями создало обширную Габсбургскую монархию, которая для Западной Европы являлась прикрытием со стороны турок. Следствием приобретения славянских и венгерских земель явилось перемещение на восток центра тяжести интересов Фердинанда и его преемников, что ослаблению императорской власти в Германии.
В 1547 году жестоко подавил сословное восстание в Праге.
В 1556 году после отречения своего брата Карла V Фердинанд становится императором Священной Римской империи (утверждён в этом титуле коллегией курфюрстов в 1558 году). Проводил политику, направленную на укрепление внутриимперского мира, достижение компромисса между католиками и протестантами (во многом его стараниями возобновил свою работу Тридентский собор) и на консолидацию имперских сил для борьбы с турецким натиском в Центральной Европе.
Объяснение:
Удачи)))