Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).
«Абсолютизм (от латинского absolutus — независимый, неограниченный), абсолютная монархия. Абсолютизм характеризуется тем, что глава государства, монарх, рассматривается как главный источник законодательной и исполнительной власти, которая осуществляется зависимым от него аппаратом; он устанавливает налоги и распоряжается государственными финансами. При абсолютизме достигается наибольшая степень государственной централизации, создаётся разветвлённый бюрократический аппарат (судебный, налоговый и т. д.), большая постоянная армия и полиция; деятельность типичных для сословной монархии органов сословного представительства или прекращается или теряет прежнее значение. Социальную опору абсолютизма составляет дворянство».
Эпоха просвещения (XVIII) вошла в историю как век разума. Разум и Просвещение — основные лозунги эпохи. В то же время это и «галантный век» (Франция). Франция стала гегемоном духовной жизни Европы, а просветительские идеи охватили также Англию, Германию, Италию, Россию. Кризис абсолютизма, буржуазные революции, распространение философских знаний подготовили рождение новой культуры. Это выражалось в новом понимании самого человека, которого, как считали просветители, можно изменить к лучшему. Отличительная черта идеологии Просвещения — надежна на человеческий разум и гармонию общества через просвещение людей и развитие их творческого начала.
Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).
Эпоха просвещения (XVIII) вошла в историю как век разума. Разум и Просвещение — основные лозунги эпохи. В то же время это и «галантный век» (Франция). Франция стала гегемоном духовной жизни Европы, а просветительские идеи охватили также Англию, Германию, Италию, Россию. Кризис абсолютизма, буржуазные революции, распространение философских знаний подготовили рождение новой культуры. Это выражалось в новом понимании самого человека, которого, как считали просветители, можно изменить к лучшему. Отличительная черта идеологии Просвещения — надежна на человеческий разум и гармонию общества через просвещение людей и развитие их творческого начала.