2. Негативные стороны индустриализации в Казахстане: ( ) А) ввоз квалифицированных кадров из других регионов
В) постоянная угроза войны
С) разрушены производительные силы села
D) сырьевая направленность промышленности
E) дефицит квалифицированной рабочей силы

Шанью́й (кит. трад. 單于, упр. 单于, пиньинь: chányú, палл.: чаньюй) — титул главы хунну. Избирался гуннской племенной аристократией, правил пожизненно. Управлял совместно с советом родо́в, обычно 24 рода пяти хуннских племён.

Китайские хронисты оценивали этот титул как примерно равный царскому (ван), но в некоторые годы гуннского шаньюя признавали равным Императору (Хуан-ди).

Лев Гумилёв называл Шаньюя «пожизненный президент»[1].

Хунну

Содержание

1 Происхождение слова шанъюй

2 Происхождение хуннской монархии

3 Список Шаньюев Хунну

4 Династия Модэ

5 Династия Цзюйдихоу

6 Династия Хуяньди

7 Реставрация династии Модэ

8 Реставрация династии Хуяньди

9 Династия Улэй-Жоди

10 Династия северных Хунну

11 Династия южных Хунну

12 Назначаемые шаньюи

13 Примечания

14 Литература

Объяснение:

Щорічно 24 травня у багатьох слов’янських країнах (Білорусі, Болгарії, Македонії, Росії, Сербії, Чорногорії, Україні та в інших) урочисто прославляють святих Кирила і Мефодія — творців слов’янської писемності.

Святі рівноапостольні брати Кирило і Мефодій, православні ченці, в ІX столітті (орієнтовно — 862 рік) створили слов’янську абетку — на основі грецької мови, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця». Окрім неї, також була створена ще одна слов’янська абетка — глаголиця.

Одночасно вони почали перекладати з грецької на слов’янську Євангеліє і Псалтир. Кирило та Мефодій переклали зі старогрецької мови багато книг, що започаткувало слов’янську літературну мову і книжкову справу. В середньовічній Європі слов’янська мова стала третьою після грецької та латинської, за до якої поширювалося Слово Боже.

Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їхніх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов’янських літератур.

Святкування пам’яті святих братів ще за старих часів мало місце в усіх слов’янських народів, але потім, під впливом різних історичних і політичних обставин, було забуте. На початку XІX століття разом із відродженням слов’янських народностей відновилася і пам’ять про слов’янських первоучителів, пише Голос України.