2. Определите какие жанры в искусстве Казахстана появились в 20-30-х годах XX, укажите наиболее ярких представителей этих жанров. 1-ый: 2-ой: 3-й: » Вывод:
Феодоро – князівство, середньовічна держава у Криму (не пізніше 1411 – 1475). Займало територію південно-західного гірського Криму, маючи столицею Мангуп. Назва «Мангуп», однак, походить з османського часу (кінець 15 – 18 ст.), а в часи князівства місто, напевно, звалось Феодоро.
Міське життя на плато Мангупа відроджується в 2-й пол. 14 ст., що засвідчено 3-ма грецькомовними будівельними написами. З цих написів видно, що місто входило до складу Золотої Орди (і, отже, незалежного князівства ще не існувало).
Основним джерелом до історії князівства є згадки в генуезьких та венеціанських документах 15 ст. Певне значення мають епіграфічні пам’ятки князівства та згадки в наративних джерелах грецького, османського і західноєвропейського походження.
Незаперечні дані про існування князівства маємо від 1411, коли в документах Кафи було згадано володаря Алексія. Найважливішими пунктами були Феодоро (Мангуп), Каламіта (фортеця і порт, які пізніше мали назву Інкерман), замок і поселення Фуна (біля сучасного с. Лучисте), замок на горі Сандик-Кая (на південь від сучасного с. Поляна; давня назва його невідома). Населення сповідувало православ’я; місто Феодоро було столицею Готської митрополії (канонічна територія митрополії була значно більшою за територію князівства).
Етнічний склад населення князівства реконструюється дуже гіпотетично. Є відомості про греків, готів, аланів, черкесів, татар, караїмів. Походження правлячої династії Феодоро не з’ясовано, висунуті гіпотези не є переконливими. Найімовірніше, правитель Алексій (не пізніше 1411 – 1445?) походив з місцевого роду, перед тим не відомого в історії.
Політика князівства базувалась на союзах з православними Візантією та Трапезундською імперією. Ці союзи були закріплені династичними шлюбами. З Кримським улусом Золотої Орди і пізніше з Кримським ханством Феодоро підтримувало традиційні дружні відносини, натомість відносини з генуезькою колонією в Кафі (див. Феодосія) були весь час ворожими, що вилилось у війни 1422–23 та 1433–41. Метою феодоритів було відвоювання життєво необхідного для них південного узбережжя Криму і зокрема фортеці й порта Чембало (Балаклава). Але генуезці спромоглися захистити свої володіння і навіть намагалися відібрати у феодоритів їхню єдину гавань – Каламіту.
Після того як турки завоювали Константинополь (1453) і Трапезунд (1461), Феодоро було змушене шукати нових союзників. З цього часу відомі його контакти з Молдавським князівством та Великим князівством Московським. Дещо поліпшились відносини з Кафою; однак торговельна війна між ними не припинялась (уряд Кафи скаржився, що торгівля, ведена феодоритами на Чорному морі, дуже підриває доходи від кафинської торгівлі).
Почему именно Испанцы и португальцы начали Эпоху великих географических открытий
История начинается с того, что в те времена в Европе были очень дорогими пряности и специи с Востока. Это объяснялось тем, что торговые маршруты, которые проходили через Ближний Восток, контролировали арабы, которые очень сильно завышали цену. Европейцы хотели найти иной путь в Индию и Китай, в обход арабских владений. Испания и Португалия первыми этими сделали, благодаря своему выгодному географическому положению на самом западе Европы. Португальцы первыми нашли путь вокруг Африки, а Христофор Колумб отплыв с Испании и пытаясь доплыть до Азии через запад открыл Америку. Так началась эпоха великих географических открытий.
Феодоро – князівство, середньовічна держава у Криму (не пізніше 1411 – 1475). Займало територію південно-західного гірського Криму, маючи столицею Мангуп. Назва «Мангуп», однак, походить з османського часу (кінець 15 – 18 ст.), а в часи князівства місто, напевно, звалось Феодоро.
Міське життя на плато Мангупа відроджується в 2-й пол. 14 ст., що засвідчено 3-ма грецькомовними будівельними написами. З цих написів видно, що місто входило до складу Золотої Орди (і, отже, незалежного князівства ще не існувало).
Основним джерелом до історії князівства є згадки в генуезьких та венеціанських документах 15 ст. Певне значення мають епіграфічні пам’ятки князівства та згадки в наративних джерелах грецького, османського і західноєвропейського походження.
Незаперечні дані про існування князівства маємо від 1411, коли в документах Кафи було згадано володаря Алексія. Найважливішими пунктами були Феодоро (Мангуп), Каламіта (фортеця і порт, які пізніше мали назву Інкерман), замок і поселення Фуна (біля сучасного с. Лучисте), замок на горі Сандик-Кая (на південь від сучасного с. Поляна; давня назва його невідома). Населення сповідувало православ’я; місто Феодоро було столицею Готської митрополії (канонічна територія митрополії була значно більшою за територію князівства).
Етнічний склад населення князівства реконструюється дуже гіпотетично. Є відомості про греків, готів, аланів, черкесів, татар, караїмів. Походження правлячої династії Феодоро не з’ясовано, висунуті гіпотези не є переконливими. Найімовірніше, правитель Алексій (не пізніше 1411 – 1445?) походив з місцевого роду, перед тим не відомого в історії.
Політика князівства базувалась на союзах з православними Візантією та Трапезундською імперією. Ці союзи були закріплені династичними шлюбами. З Кримським улусом Золотої Орди і пізніше з Кримським ханством Феодоро підтримувало традиційні дружні відносини, натомість відносини з генуезькою колонією в Кафі (див. Феодосія) були весь час ворожими, що вилилось у війни 1422–23 та 1433–41. Метою феодоритів було відвоювання життєво необхідного для них південного узбережжя Криму і зокрема фортеці й порта Чембало (Балаклава). Але генуезці спромоглися захистити свої володіння і навіть намагалися відібрати у феодоритів їхню єдину гавань – Каламіту.
Після того як турки завоювали Константинополь (1453) і Трапезунд (1461), Феодоро було змушене шукати нових союзників. З цього часу відомі його контакти з Молдавським князівством та Великим князівством Московським. Дещо поліпшились відносини з Кафою; однак торговельна війна між ними не припинялась (уряд Кафи скаржився, що торгівля, ведена феодоритами на Чорному морі, дуже підриває доходи від кафинської торгівлі).
Объяснение:
Испанцы.
Почему именно Испанцы и португальцы начали Эпоху великих географических открытий
История начинается с того, что в те времена в Европе были очень дорогими пряности и специи с Востока. Это объяснялось тем, что торговые маршруты, которые проходили через Ближний Восток, контролировали арабы, которые очень сильно завышали цену. Европейцы хотели найти иной путь в Индию и Китай, в обход арабских владений. Испания и Португалия первыми этими сделали, благодаря своему выгодному географическому положению на самом западе Европы. Португальцы первыми нашли путь вокруг Африки, а Христофор Колумб отплыв с Испании и пытаясь доплыть до Азии через запад открыл Америку. Так началась эпоха великих географических открытий.