После прихода к власти СДПГ и СвДП в 1969—1982 гг. канцлером ФРГ стал Вилли Брандт, который начал осуществлять новую восточную политику, направленную на улучшение отношений с Советским Союзом, Польшей и Чехословакией и другими странами Восточной Европы. Был налажен прямой диалог между ФРГ и ГДР — двумя германскими государствами, что в дальнейшем повлияло на решение проблемы объединения Германии мирным путем. Вплоть до середины 70-х годов правительство В. Брандта успешно развивало отношения с восточными соседями и Советским Союзом, которые были отмечены расширением выгодных экономических отношений, подписанием соглашения о создании Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе (СБСЕ), действующего на постоянной основе с 1975 г.
Политика "малой коалиции" СДПГ и СвДП (1969—1982 гг.).
В результате выборов в бундестаг (парламент) ФРГ в 1969 г. к власти в стране пришла "малая коалиция" — союз СДПГ с СвДП, что свидетельствовало о недовольстве населения проводимой ХДС политикой, а также заметном увеличении количества социальных проблем и напряженности в обществе.
Если во внешней политике курс СДПГ на сближение со странами Восточной Европы принес свои плоды в виде расширения экономического сотрудничества, то во внутренней политике СДПГ не добилась существенных результатов. Политика правительства, направленная в середине 70-х годов на развитие государственного регулирования в экономике, не принесла ожидаемых результатов. Вследствие этого, а также мировых энергетических кризисов правительство вынуждено было постоянно сокращать социальные программы. Из-за резкого падения авторитета СДПГ и СвДП у населения страны правительство "малой коалиции" вынуждено было уйти в отставку.
Деятельность правительства Г. Коля. Коалиция ХДС и СвДП. В 1982 г. Гельмут Коль как руководитель ХДС стал канцлером ФРГ, сформировав новое правительство. Во внутренней политике Г. Коль стал проводить курс на либерализацию экономики, значительно сократив вмешательство государства в регулирование экономики, сделав упор на рыночные механизмы саморегуляции, что послужило импульсом к увеличению темпов экономического роста, а также модернизации всей промышленной индустрии ФРГ, переходу ее на новые компьютерные технологии.
ОтвеПам'ятка історії (пол. Pomnik historii) — в Польщі одна з чотирьох форм охорони пам'яток культурної спадщини разом з Реєстром пам'яток, Парком культури та пам'ятником, встановленим згідно з генеральним планом окремого населеного пункта.
Об'єкти, що відносяться до пам'яток історії знаходяться в реєстрі пам'яток, який веде Інститут національної спадщини і підлягають охороні.
Підставою для занесення об'єкта до списку пам'яток історії є подання президента Польщі.
Підвищення громадської уваги в Польщі до пам'яток історії відбулось після збитків нанесених Другою світовою, і загалом було пов'язано з роботою польського архітектора Яна Захватовича по відбудові зруйнованої під час Другої світової війни Варшави, та підписанням Венеціанської хартії.т:
Важливе історичне чи економічне значення в Чехії мали навіть невеличкі міста. В Чехії до 20 ст. збережено дев'ятсот п'ятдесят міст, визнаних історичними містами, а тридцять п'ять мають цілісну історичну забудову або ансамблеву побудову. Широко за межами країни відомі Брно, Оломоуц, Чеський Крумлов, Пльзень, Карлові Вари, Кутна Гора, міста невеликі. За статистичними даними на 20 ст. Чехія мала 32868 пам'яток нерухомого і історично значущого майна. У переліку на душу населення — це надзвичайна кількість. Славою власних історичних замків і палаців Чехія гідно конкурує із замками Австрії чи Франції.
В країні вели і ведуть масштабні рестараційні роботі, частка на місцях чи при збереження окремих пам'яток на місці. Досить широко використовують і перенесення або пересування пам'яток архітектури у безпечні чи відповідні місця.
После прихода к власти СДПГ и СвДП в 1969—1982 гг. канцлером ФРГ стал Вилли Брандт, который начал осуществлять новую восточную политику, направленную на улучшение отношений с Советским Союзом, Польшей и Чехословакией и другими странами Восточной Европы. Был налажен прямой диалог между ФРГ и ГДР — двумя германскими государствами, что в дальнейшем повлияло на решение проблемы объединения Германии мирным путем. Вплоть до середины 70-х годов правительство В. Брандта успешно развивало отношения с восточными соседями и Советским Союзом, которые были отмечены расширением выгодных экономических отношений, подписанием соглашения о создании Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе (СБСЕ), действующего на постоянной основе с 1975 г.
Политика "малой коалиции" СДПГ и СвДП (1969—1982 гг.).
В результате выборов в бундестаг (парламент) ФРГ в 1969 г. к власти в стране пришла "малая коалиция" — союз СДПГ с СвДП, что свидетельствовало о недовольстве населения проводимой ХДС политикой, а также заметном увеличении количества социальных проблем и напряженности в обществе.
Если во внешней политике курс СДПГ на сближение со странами Восточной Европы принес свои плоды в виде расширения экономического сотрудничества, то во внутренней политике СДПГ не добилась существенных результатов. Политика правительства, направленная в середине 70-х годов на развитие государственного регулирования в экономике, не принесла ожидаемых результатов. Вследствие этого, а также мировых энергетических кризисов правительство вынуждено было постоянно сокращать социальные программы. Из-за резкого падения авторитета СДПГ и СвДП у населения страны правительство "малой коалиции" вынуждено было уйти в отставку.
Деятельность правительства Г. Коля. Коалиция ХДС и СвДП. В 1982 г. Гельмут Коль как руководитель ХДС стал канцлером ФРГ, сформировав новое правительство. Во внутренней политике Г. Коль стал проводить курс на либерализацию экономики, значительно сократив вмешательство государства в регулирование экономики, сделав упор на рыночные механизмы саморегуляции, что послужило импульсом к увеличению темпов экономического роста, а также модернизации всей промышленной индустрии ФРГ, переходу ее на новые компьютерные технологии.
ОтвеПам'ятка історії (пол. Pomnik historii) — в Польщі одна з чотирьох форм охорони пам'яток культурної спадщини разом з Реєстром пам'яток, Парком культури та пам'ятником, встановленим згідно з генеральним планом окремого населеного пункта.
Об'єкти, що відносяться до пам'яток історії знаходяться в реєстрі пам'яток, який веде Інститут національної спадщини і підлягають охороні.
Підставою для занесення об'єкта до списку пам'яток історії є подання президента Польщі.
Підвищення громадської уваги в Польщі до пам'яток історії відбулось після збитків нанесених Другою світовою, і загалом було пов'язано з роботою польського архітектора Яна Захватовича по відбудові зруйнованої під час Другої світової війни Варшави, та підписанням Венеціанської хартії.т:
Важливе історичне чи економічне значення в Чехії мали навіть невеличкі міста. В Чехії до 20 ст. збережено дев'ятсот п'ятдесят міст, визнаних історичними містами, а тридцять п'ять мають цілісну історичну забудову або ансамблеву побудову. Широко за межами країни відомі Брно, Оломоуц, Чеський Крумлов, Пльзень, Карлові Вари, Кутна Гора, міста невеликі. За статистичними даними на 20 ст. Чехія мала 32868 пам'яток нерухомого і історично значущого майна. У переліку на душу населення — це надзвичайна кількість. Славою власних історичних замків і палаців Чехія гідно конкурує із замками Австрії чи Франції.
В країні вели і ведуть масштабні рестараційні роботі, частка на місцях чи при збереження окремих пам'яток на місці. Досить широко використовують і перенесення або пересування пам'яток архітектури у безпечні чи відповідні місця.
Объяснение: