Государство на первых порах ограничивалось записью норм обычного права и не слишком много новизны вводило в статус женщины. Традиции, обычаи оказались настолько устойчивы и консервативны, что поколебать их было сложно. Да и не нуждалось в этом государство, стремящееся к сохранению стабильности в обществе. Этот регулятор успешно работал, выполнял свои функции и менялся государством только в том случае, когда начинал противоречить интересам правящих классов. Надо сразу отметить, что нормы обычного права в русских крестьянских общинах во многом дожили до нового времени и действовали даже в XIX веке.
Роль христианской церкви в изменении статуса женщины трудно оценивать однозначно. С одной стороны, христианство весьма определенно и безоговорочно поставило женщину на второе место, в подчиненное положение по отношению к мужчине. С другой, церковь довольно уважительно относилась к женщине, особенно к женщине — матери и учила этому свою паству.
Священники резко осуждали тех мужчин, которые не проявляли должной заботы о семье, вели разгульный образ жизни, изменяли своим супругам. Согласно православным постулатам мужчина именно как глава семьи должен был содержать женщину и оказывать ей внимание и уважение. Крайне отрицательно относилась церковь к проявлениям насилия по отношению к женщинам как в семье, так и за ее пределами. Явно под влиянием церкви в светском законодательстве появились статьи с серьезными наказаниями за изнасилование.
Длительную борьбу вела церковь с многоженством и практикой обращения женщин в наложницы. Так, у самого князя Владимира — «крестителя Руси» — одних официальных жен было пять, а гарем насчитывал 800 наложниц. В летописи говорится: «А наложниц у него было 300 в Белгороде, еще 300 в Вышгороде и 200 на Берестове… И был он ненасытен в блуде, приводя к себе замужних женщин и растляя девиц». Только от жен у него было признанных им 12 сыновей, а детей от наложниц никто не считал.
Таким образом, христианство по-своему «упорядочило» положение женщины в русских племенах: отвело ей подчиненное место, но и устранило и смягчило многие дикие пережитки языческих традиций. В некоторых племенах в их число входило не только «умыкание невесты», многоженство, но и человеческие жертвоприношения, где в роли жертв обычно выступали молодые девушки.
ответ:Виховання – це цілеспрямований процес з передачі підростаючому поколінню накопиченого досвіду.
Основу спартанського виховання складало фізичний розвиток тіла, у зв’язку з чим навчанню грамоті відводилося дещо меншу увагу. Достатнім було сформувати у дітей первинні елементарні навички читання і письма. Основним же було виховання витривалості, терпимості, стійко переносити різні позбавлення, біль і холод. Саме загартоване тіло спартанського воїна було кінцевою метою всієї системи виховання.
Виховання дитини починалося з того моменту, коли батько приносив свого новонародженого сина на огляд старійшин. У процесі огляду дитини старійшини вирішували, ким вона буде, якщо дитина була міцною фізично, то їй дозволяли стати повноправним громадянином Спарти, якщо ж дитина була Хіла, то її зараховували до лав рабів. Незалежно від того, куди було прийнято рішення віддати дитину, до 7-ми років він виховувався в родині.
Даний звичай в даний час здається диким, але в той час, коли кожен воїн був опорою для збереження свободи народу і суверенітету держави, саме він гарантував формування дієздатної армії.
З 7-ми років хлопчиків селили в казарму, де вони виховувалися за особливою спартанською системою фізичного і духовного виховання.
Здоров’я зміцнювалося холодом, діти спали на солом’яних матрацах і не мали теплого одягу зовсім. Смирення формувалося поневіряннями і голодом, а терпіння за до перемагання болю. Не всім дітям судилося пройти такі випробування.
Кожен етап виховання був пов’язаний з етапами дорослішання дітей, і відповідно, зростала фізичне навантаження, а випробування посилювалися.
Для того, щоб стимулювати молодих людей на тренування і проходження випробувань, проводили спеціальні турніри між вихованцями. Переможців таких турнірів і змагань голосно вшановували і прославляли. Під час змагань перед вихованцями ставилося завдання – перемогти за всяку ціну. Не заборонялося, а навпаки, заохочувалося нанесень каліцтв під час боротьби.
У віці 15-16 років, вихованці отримували звання криптиян. Таке звання дозволяло юнакам брати участь у військових діях. Цей період був найбільш відповідальним у житті кожного юнака, так як вони всі проходили своєрідне посвячення у воїни, за до важких випробувань, участі у військових дій. Вихованці не просто вчилися виживати в будь-яких умовах, але і вчилися самостійно приймати рішення і забезпечувати себе необхідною їжею та одягом.
Ті вихованці, які успішно пройшли весь процес виховання, мали право приступати до глибокого освоєння військового мистецтва, яке викладалося на подальших етапах виховання. На наступних етапах виховання, фізичні навантаження були невід’ємною частиною життя вихованців.
Спартанська система виховання була передбачена не тільки для хлопчиків, але і дівчаток. Згодне думку старійшин, лише фізично міцні дівчатка могли вирости у фізично міцних жінок і народити здорове і повноцінне потомство.
У Спарті було рівноправність підлог, яке полягало в тому, що при бажанні дівчина могла разом з юнаками вивчати військове мистецтво і навіть брати участь у військових діях.
Государство на первых порах ограничивалось записью норм обычного права и не слишком много новизны вводило в статус женщины. Традиции, обычаи оказались настолько устойчивы и консервативны, что поколебать их было сложно. Да и не нуждалось в этом государство, стремящееся к сохранению стабильности в обществе. Этот регулятор успешно работал, выполнял свои функции и менялся государством только в том случае, когда начинал противоречить интересам правящих классов. Надо сразу отметить, что нормы обычного права в русских крестьянских общинах во многом дожили до нового времени и действовали даже в XIX веке.
Роль христианской церкви в изменении статуса женщины трудно оценивать однозначно. С одной стороны, христианство весьма определенно и безоговорочно поставило женщину на второе место, в подчиненное положение по отношению к мужчине. С другой, церковь довольно уважительно относилась к женщине, особенно к женщине — матери и учила этому свою паству.
Священники резко осуждали тех мужчин, которые не проявляли должной заботы о семье, вели разгульный образ жизни, изменяли своим супругам. Согласно православным постулатам мужчина именно как глава семьи должен был содержать женщину и оказывать ей внимание и уважение. Крайне отрицательно относилась церковь к проявлениям насилия по отношению к женщинам как в семье, так и за ее пределами. Явно под влиянием церкви в светском законодательстве появились статьи с серьезными наказаниями за изнасилование.
Длительную борьбу вела церковь с многоженством и практикой обращения женщин в наложницы. Так, у самого князя Владимира — «крестителя Руси» — одних официальных жен было пять, а гарем насчитывал 800 наложниц. В летописи говорится: «А наложниц у него было 300 в Белгороде, еще 300 в Вышгороде и 200 на Берестове… И был он ненасытен в блуде, приводя к себе замужних женщин и растляя девиц». Только от жен у него было признанных им 12 сыновей, а детей от наложниц никто не считал.
Таким образом, христианство по-своему «упорядочило» положение женщины в русских племенах: отвело ей подчиненное место, но и устранило и смягчило многие дикие пережитки языческих традиций. В некоторых племенах в их число входило не только «умыкание невесты», многоженство, но и человеческие жертвоприношения, где в роли жертв обычно выступали молодые девушки.
ответ:Виховання – це цілеспрямований процес з передачі підростаючому поколінню накопиченого досвіду.
Основу спартанського виховання складало фізичний розвиток тіла, у зв’язку з чим навчанню грамоті відводилося дещо меншу увагу. Достатнім було сформувати у дітей первинні елементарні навички читання і письма. Основним же було виховання витривалості, терпимості, стійко переносити різні позбавлення, біль і холод. Саме загартоване тіло спартанського воїна було кінцевою метою всієї системи виховання.
Виховання дитини починалося з того моменту, коли батько приносив свого новонародженого сина на огляд старійшин. У процесі огляду дитини старійшини вирішували, ким вона буде, якщо дитина була міцною фізично, то їй дозволяли стати повноправним громадянином Спарти, якщо ж дитина була Хіла, то її зараховували до лав рабів. Незалежно від того, куди було прийнято рішення віддати дитину, до 7-ми років він виховувався в родині.
Даний звичай в даний час здається диким, але в той час, коли кожен воїн був опорою для збереження свободи народу і суверенітету держави, саме він гарантував формування дієздатної армії.
З 7-ми років хлопчиків селили в казарму, де вони виховувалися за особливою спартанською системою фізичного і духовного виховання.
Здоров’я зміцнювалося холодом, діти спали на солом’яних матрацах і не мали теплого одягу зовсім. Смирення формувалося поневіряннями і голодом, а терпіння за до перемагання болю. Не всім дітям судилося пройти такі випробування.
Кожен етап виховання був пов’язаний з етапами дорослішання дітей, і відповідно, зростала фізичне навантаження, а випробування посилювалися.
Для того, щоб стимулювати молодих людей на тренування і проходження випробувань, проводили спеціальні турніри між вихованцями. Переможців таких турнірів і змагань голосно вшановували і прославляли. Під час змагань перед вихованцями ставилося завдання – перемогти за всяку ціну. Не заборонялося, а навпаки, заохочувалося нанесень каліцтв під час боротьби.
У віці 15-16 років, вихованці отримували звання криптиян. Таке звання дозволяло юнакам брати участь у військових діях. Цей період був найбільш відповідальним у житті кожного юнака, так як вони всі проходили своєрідне посвячення у воїни, за до важких випробувань, участі у військових дій. Вихованці не просто вчилися виживати в будь-яких умовах, але і вчилися самостійно приймати рішення і забезпечувати себе необхідною їжею та одягом.
Ті вихованці, які успішно пройшли весь процес виховання, мали право приступати до глибокого освоєння військового мистецтва, яке викладалося на подальших етапах виховання. На наступних етапах виховання, фізичні навантаження були невід’ємною частиною життя вихованців.
Спартанська система виховання була передбачена не тільки для хлопчиків, але і дівчаток. Згодне думку старійшин, лише фізично міцні дівчатка могли вирости у фізично міцних жінок і народити здорове і повноцінне потомство.
У Спарті було рівноправність підлог, яке полягало в тому, що при бажанні дівчина могла разом з юнаками вивчати військове мистецтво і навіть брати участь у військових діях.
Объяснение: