2. За матеріалами уроку складіть хронологічну задачу про події Української революції 1917- 1921 рр. Запропонуйте розв'язати її одно- класникам. 5-9 речень
Епоха тництва - одна з ключових епох в історії європейської культури, пов'язана з розвитком наукової, філософської і суспільної думки. В основі цього інтелектуального руху лежали раціоналізм і вільнодумство.
Почавшись в Англії під впливом наукової революції XVII століття, цей рух поширився на Францію, Німеччину, Росію і охопило інші країни Європи. Особливо впливовими були французьк тителі, що стали «володарями дум». Принципи тництва були покладені в основу американської Декларації незалежності і французькій Декларації прав людини і громадянина.
Інтелектуальний рух цієї епохи справила великий вплив на подальші зміни в етиці і соціального життя Європи і Америки, боротьбу за національну незалежність американських колоній європейських країн, скасування рабства, формулювання прав людини. Крім того, воно похитнуло авторитет аристократії і вплив церкви на соціальну, інтелектуальну і культурну життя.
Власне термін тництво прийшов в російську мову, як і в англійський (The Enlightenment) і німецька (Zeitalter der Aufklärung) з французької (siècle des lumières) і переважно відноситься до філософського течією XVIII століття. Разом з тим, він не є назвою якоїсь філософської школи, оскільки погляди філософів тництва нерідко суттєво різнилися між собою і суперечили один одному. Тому освіта вважають не стільки комплексом ідей, скільки певним напрямком філософської думки. В основі філософ тництва лежала критика існуючих в той час традиційних інститутів, звичаїв і моралі [1].
Щодо датування даної світоглядної епохи єдиної думки не існує. Одні історики відносять її початок до кінця XVII століття, інші - до середини XVIII століття [2]. У XVII столітті основи раціоналізму закладав Декарт у своїй роботі «Міркування про метод" (1637). Кінець епохи тництва нерідко пов'язують зі смертю Вольтера (1778) (в тому ж році помер Жан Жак Руссо) або з початком Наполеонівських воєн (1800-1815) [3]. У той же час є думка про прив'язку меж епохи тництва до двох революцій: «Славної революції» в Англії (1688) і Великої французької революції (1789).
Всю информация взята из открытых источников. На некоторые вопросы не нашел ответа .Я нашел всю самую основную информацию ,а дальше уже можете работать сами с этим текстом.
1.Запорожская Сечь — войско. Сечь представляла собой бастион, расположенный на острове Хортица на Днепре. Казацкие шалаши, кузницы, мастерские были огражденные земляными валами с башнями.
2. Она была ячейкой свободолюбия, отсюда начинались все выступления против поработителей. «Запорожская Сечь — это гнездо, откуда вылетают все те гордые и крепкие, как львы, откуда разливается воля и казачество на всю Украину».
Для вступления в запорожскую общину требовалось: исповедание православной греческой веры и холостая жизнь (это было нечто вроде обета, который должен был соблюдаться). Женщинам не позволялось даже быть в Сечи: «а вже в Сичь баба не ходи, Хочь - бы сестра, хочь – бы ридна мати не пустять». Только при соблюдении вышеперечисленных условий вновь прибывший имел равное право с товариществом и мог быть выбранным в старшины. Обращает на себя внимание сам обряд принятия в казаки. Желающего вступить в общину, приводили к кошевому атаману, который спрашивал: «а веруешь ли в Бога?» Услышав утвердительный ответ, просил перекреститься, после чего, голова Войска заключал: «ну, ступай, выбирай любой курень».
3. На вооружении у запорожских казаков были пушки, гаубицы, мортиры и мортирки, самопалы, пистоли, копья, сабли, луки, стрелы, клинки и кинжалы. Исторические и археологические данные показывают, что Войско Запорожское имело на вооружении самое передовое оружие того времени, отобранное у всех народов, с которыми воевали запорожцы.
Войско разделялось на три рода войск — пехоту, конницу и артиллерию. Элитной частью войска была конница. По своим боевым качествам это подразделение представляло самую грозную силу запорожцев.
Войско делилось на полки и сотни. Сотня представляла собой тактическую единицу войска и была численностью 180 человек. Полк состоял из трёх сотен общей численностью 540 человек. Во время походов запорожцы разбивали табор, то есть, четырёхугольный или круглый ряд возов, которые устанавливались в несколько рядов и скреплялись цепями.
4.Беспощадные к врагам, казаки в своей среде были всегда благодушны, щедры и гостеприимны. В основе характера казака была какая-то двойственность: то он весел, шутлив, забавен, то необычайно грустен, молчалив, недоступен. С одной стороны, это объясняется тем, что казаки, глядя постоянно в глаза смерти, старались не пропускать выпавшую на их долю радость. С другой стороны – они философы и поэты в душе – часто размышляли о вечном, о суете сущего и о неизбежном исходе этой жизни. Поэтому основу в формировании морально-нравственных устоев казачьих обществ составили 10 Христовых заповедей. Приучая детей к соблюдению заповедей Господних, родители по народному их восприятию поучали: не убивай, не кради, не блуди, трудись по совести, не завидуй другому и прощай обидчиков, заботься о детях своих и родителях, дорожи девичьим целомудрием и женской честью бедным, не обижай сирот и и вдовиц, защищай от врагов Отечество. Но прежде всего крепи веру православную: ходи в Церковь, соблюдай посты, очищай душу свою – через покаяние от грехов, молись единому Богу Иисусу Христу и добавляли: если кому-то что-то можно, то нам нельзя – МЫ КАЗАКИ.
Епоха тництва - одна з ключових епох в історії європейської культури, пов'язана з розвитком наукової, філософської і суспільної думки. В основі цього інтелектуального руху лежали раціоналізм і вільнодумство.
Почавшись в Англії під впливом наукової революції XVII століття, цей рух поширився на Францію, Німеччину, Росію і охопило інші країни Європи. Особливо впливовими були французьк тителі, що стали «володарями дум». Принципи тництва були покладені в основу американської Декларації незалежності і французькій Декларації прав людини і громадянина.
Інтелектуальний рух цієї епохи справила великий вплив на подальші зміни в етиці і соціального життя Європи і Америки, боротьбу за національну незалежність американських колоній європейських країн, скасування рабства, формулювання прав людини. Крім того, воно похитнуло авторитет аристократії і вплив церкви на соціальну, інтелектуальну і культурну життя.
Власне термін тництво прийшов в російську мову, як і в англійський (The Enlightenment) і німецька (Zeitalter der Aufklärung) з французької (siècle des lumières) і переважно відноситься до філософського течією XVIII століття. Разом з тим, він не є назвою якоїсь філософської школи, оскільки погляди філософів тництва нерідко суттєво різнилися між собою і суперечили один одному. Тому освіта вважають не стільки комплексом ідей, скільки певним напрямком філософської думки. В основі філософ тництва лежала критика існуючих в той час традиційних інститутів, звичаїв і моралі [1].
Щодо датування даної світоглядної епохи єдиної думки не існує. Одні історики відносять її початок до кінця XVII століття, інші - до середини XVIII століття [2]. У XVII столітті основи раціоналізму закладав Декарт у своїй роботі «Міркування про метод" (1637). Кінець епохи тництва нерідко пов'язують зі смертю Вольтера (1778) (в тому ж році помер Жан Жак Руссо) або з початком Наполеонівських воєн (1800-1815) [3]. У той же час є думка про прив'язку меж епохи тництва до двох революцій: «Славної революції» в Англії (1688) і Великої французької революції (1789).
1.Запорожская Сечь — войско. Сечь представляла собой бастион, расположенный на острове Хортица на Днепре. Казацкие шалаши, кузницы, мастерские были огражденные земляными валами с башнями.
2. Она была ячейкой свободолюбия, отсюда начинались все выступления против поработителей. «Запорожская Сечь — это гнездо, откуда вылетают все те гордые и крепкие, как львы, откуда разливается воля и казачество на всю Украину».
Для вступления в запорожскую общину требовалось: исповедание православной греческой веры и холостая жизнь (это было нечто вроде обета, который должен был соблюдаться). Женщинам не позволялось даже быть в Сечи: «а вже в Сичь баба не ходи, Хочь - бы сестра, хочь – бы ридна мати не пустять». Только при соблюдении вышеперечисленных условий вновь прибывший имел равное право с товариществом и мог быть выбранным в старшины. Обращает на себя внимание сам обряд принятия в казаки. Желающего вступить в общину, приводили к кошевому атаману, который спрашивал: «а веруешь ли в Бога?» Услышав утвердительный ответ, просил перекреститься, после чего, голова Войска заключал: «ну, ступай, выбирай любой курень».
3. На вооружении у запорожских казаков были пушки, гаубицы, мортиры и мортирки, самопалы, пистоли, копья, сабли, луки, стрелы, клинки и кинжалы. Исторические и археологические данные показывают, что Войско Запорожское имело на вооружении самое передовое оружие того времени, отобранное у всех народов, с которыми воевали запорожцы.
Войско разделялось на три рода войск — пехоту, конницу и артиллерию. Элитной частью войска была конница. По своим боевым качествам это подразделение представляло самую грозную силу запорожцев.
Войско делилось на полки и сотни. Сотня представляла собой тактическую единицу войска и была численностью 180 человек. Полк состоял из трёх сотен общей численностью 540 человек. Во время походов запорожцы разбивали табор, то есть, четырёхугольный или круглый ряд возов, которые устанавливались в несколько рядов и скреплялись цепями.
4.Беспощадные к врагам, казаки в своей среде были всегда благодушны, щедры и гостеприимны. В основе характера казака была какая-то двойственность: то он весел, шутлив, забавен, то необычайно грустен, молчалив, недоступен. С одной стороны, это объясняется тем, что казаки, глядя постоянно в глаза смерти, старались не пропускать выпавшую на их долю радость. С другой стороны – они философы и поэты в душе – часто размышляли о вечном, о суете сущего и о неизбежном исходе этой жизни. Поэтому основу в формировании морально-нравственных устоев казачьих обществ составили 10 Христовых заповедей. Приучая детей к соблюдению заповедей Господних, родители по народному их восприятию поучали: не убивай, не кради, не блуди, трудись по совести, не завидуй другому и прощай обидчиков, заботься о детях своих и родителях, дорожи девичьим целомудрием и женской честью бедным, не обижай сирот и и вдовиц, защищай от врагов Отечество. Но прежде всего крепи веру православную: ходи в Церковь, соблюдай посты, очищай душу свою – через покаяние от грехов, молись единому Богу Иисусу Христу и добавляли: если кому-то что-то можно, то нам нельзя – МЫ КАЗАКИ.