Точна дата народження Адама Сміта невідома. Відомо лише те, що він народився в червні 1723 року і був хрещений 5 числа цього місяця в невеликому містечку Керколді, розташованому неподалік від Едінбургу.
Батько Адама був митним чиновником. Він загинув за півроку до народження хлопчика. Мати – дочка великого англійського землевласника. Вона і виховувала сина.

У 14 років Адам Сміт вступає до престижного Університету Глазго, де відразу виявляється його величезний інтерес до навчання. Адам посилено вивчає етичні основи філософії під керівництвом відомого шотландського філософа Френсиса Хичстоуна. Не дивлячись на те, що Хичстоун став справжнім наставником для Адама Сміта, багато його теорій було згодом спростовано самим Адамом.
Наприкінці навчання в університеті Адам Сміт виграє стипендію для оплати навчання в знаменитому Оксфорді, куди він і поступив у 1740 році.
Після закінчення Оксфорду в 1746 році він повертається до Шотландії, де починає готувати і читати лекції з історії, риторики, філософії і економіки для студентів університету в Едінбурзі. Саме у цьому періоді свого життя Адам Сміт формує основу своєї економічної теорії, яка полягає в прагненні відобразити діяльність людини з трьох напрямів:
- з точки зору моральності;
- з державних і цивільних позицій;
- з позицій економічних.
Популярність і загальне визнання його публічних виступів багатьма відомими науковими діячами того часу, призвели до того, що в 1751 році двадцятисемирічний лектор призначається професором логіки до Університету Глазго. А ще через рік він посідає посаду професора філософії моралі, яка вважається набагато престижнішою.
У 1758 році Адам Сміт призначається деканом, що поза сумнівом є визнанням його заслуг перед університетом. Весь вільний час він присвячує професійній діяльності. У коло його спілкування входять багато політиків, аристократи і діячі науки. Зокрема, серед його близьких знайомих - хімік Джозеф Блек, винахідник парового двигуна Джеймс Ватт, знаменитий філософ Девід Юм.
Під час роботи в університеті Адам Сміт публікує свою першу дійсно велику роботу «Теорія етичних відчуттів», яка пізніше ляже в основу «Дослідження про природу і причини багатства народів», - книги, що зробила його всесвітньо відомим і що поклала початок такої науки, як політична економія.
У 1763 році Адам Сміт отримує щедру пропозицію бути супроводжуючим у закордонній подорожі молодого графа Баклю - прийомного сина відомого, на той час, політика герцога Баклю. Сміт приймає пропозицію. Не останню роль при ухваленні позитивного рішення зіграла матеріальна сторона питання – Сміту було запропонована платня у розмірі 800 фунтів стерлінгів до кінця його життя, що значно перевищувало його гонорари в університеті.
Подорож триває більше двох років. Маршрут пролягає через Тулузу, Женеву, де Адам Сміт зустрівся із знаменитим європейським філософом Вольтером, і Париж. У Парижі Адам Сміт зводить знайомство з багатьма європейськими філософами і вченими, ідеї яких він використовує в написанні «Дослідження про природу і причини багатства народів».
Книгу Сміт закінчує лише через 9 років після повернення до Шотландії. Всі ці роки Адам Сміт живе на самоті зі своєю матір'ю.
У «Дослідженні про природу і причини багатства народів» Адам Сміт розвиває ідею про працю, як головне джерело загальнонаціонального багатства. Детально розглядаються питання розділу праці і приватного підприємництва. Також жорстко критикується твердження про необхідність державного регулювання економіки країни.
Після публікації книги в 1776 році і так високий авторитет Сміта ще більш зміцнюється і через два роки, в 1778 році він призначається керівником митної служби Шотландії, якою він керує до самої своїй смерті в липні 1790 року
...Периандр был тираном (1) Коринфа. С ним-то, как говорят коринфяне (и этот рассказ подтверждают также лесбосцы), приключилось в жизни величайшее диво. Арион из Мефимны был вынесен на дельфине из моря у Тенара. Это был несравненный кифаред (2) своего времени и, насколько я знаю, первым стал сочинять дифирамб (3), дал ему имя и обучил хор для постановки в Коринфе.
Этот-то Арион большую часть времени своей жизни провел у Периандра и затем решил отплыть в Италию и Сикелию. Там он нажил великое богатство, потом пожелал возвратиться назад в Коринф. Он отправился в путь из Таранта и, так как никому не доверял больше коринфян, нанял корабль у коринфских мореходов. А корабельщики задумали злое дело: в открытом море выбросить Ариона в море и завладеть его сокровищами. Арион же, догадавшись об их умысле, стал умолять сохранить ему жизнь, предлагая отдать все свои сокровища. Однако ему не удалось смягчить корабельщиков. Они велели Ариону либо самому лишить себя жизни, чтобы быть погребенным в земле, либо сейчас же броситься в море. В таком отчаянном положении Арион все же упросил корабельщиков (раз уж таково их решение) по крайней мере позволить ему спеть в полном наряде певца, став на скамью гребцов. Он обещал, что, пропев свою песнь, сам лишит себя жизни. Тогда корабельщики перешли с кормы на середину корабля, радуясь, что им предстоит услышать лучшего певца на свете. Арион же, облачась в полный наряд певца, взял кифару и, стоя на корме, исполнил торжественную песнь. Окончив песнь, он, как был во всем наряде, ринулся в море. Между тем корабельщики отплыли в Коринф, Ариона же, как рассказывают, подхватил на спину дельфин и вынес к Тенару. Арион вышел на берег и в своем наряде певца отправился в Коринф. По прибытии туда он рассказал все, что с ним случилось. Периандр же не поверил рассказу и велел заключить Ариона под стражу и никуда не выпускать, а за корабельщиками внимательно следить. Когда же те прибыли в Коринф, Периандр призвал их к себе и спросил, что им известно об Арионе. Корабельщики отвечали, что Арион живет и здравствует где-то в Италии и они-де оставили его в Таранте в полном благополучии. Тогда внезапно появился Арион в том самом одеянии, в каком он бросился в море. Пораженные корабельщики не могли уже отрицать своей вины, так как были уличены. Так рассказывают коринфяне и лесбосцы. А на Тенаре есть небольшая медная статуя — жертвенный дар Ариона, изображающий человека на дельфине.
(1) Тиран — в Древней Греции и в средневековых городах-государствах Италии — единоличный правитель.
(2) Кифаред — тот, кто играет на кифаре, родственном лире музыкальном инструменте древних греков.
Точна дата народження Адама Сміта невідома. Відомо лише те, що він народився в червні 1723 року і був хрещений 5 числа цього місяця в невеликому містечку Керколді, розташованому неподалік від Едінбургу.
Батько Адама був митним чиновником. Він загинув за півроку до народження хлопчика. Мати – дочка великого англійського землевласника. Вона і виховувала сина.

У 14 років Адам Сміт вступає до престижного Університету Глазго, де відразу виявляється його величезний інтерес до навчання. Адам посилено вивчає етичні основи філософії під керівництвом відомого шотландського філософа Френсиса Хичстоуна. Не дивлячись на те, що Хичстоун став справжнім наставником для Адама Сміта, багато його теорій було згодом спростовано самим Адамом.
Наприкінці навчання в університеті Адам Сміт виграє стипендію для оплати навчання в знаменитому Оксфорді, куди він і поступив у 1740 році.
Після закінчення Оксфорду в 1746 році він повертається до Шотландії, де починає готувати і читати лекції з історії, риторики, філософії і економіки для студентів університету в Едінбурзі. Саме у цьому періоді свого життя Адам Сміт формує основу своєї економічної теорії, яка полягає в прагненні відобразити діяльність людини з трьох напрямів:
- з точки зору моральності;
- з державних і цивільних позицій;
- з позицій економічних.
Популярність і загальне визнання його публічних виступів багатьма відомими науковими діячами того часу, призвели до того, що в 1751 році двадцятисемирічний лектор призначається професором логіки до Університету Глазго. А ще через рік він посідає посаду професора філософії моралі, яка вважається набагато престижнішою.
У 1758 році Адам Сміт призначається деканом, що поза сумнівом є визнанням його заслуг перед університетом. Весь вільний час він присвячує професійній діяльності. У коло його спілкування входять багато політиків, аристократи і діячі науки. Зокрема, серед його близьких знайомих - хімік Джозеф Блек, винахідник парового двигуна Джеймс Ватт, знаменитий філософ Девід Юм.
Під час роботи в університеті Адам Сміт публікує свою першу дійсно велику роботу «Теорія етичних відчуттів», яка пізніше ляже в основу «Дослідження про природу і причини багатства народів», - книги, що зробила його всесвітньо відомим і що поклала початок такої науки, як політична економія.
У 1763 році Адам Сміт отримує щедру пропозицію бути супроводжуючим у закордонній подорожі молодого графа Баклю - прийомного сина відомого, на той час, політика герцога Баклю. Сміт приймає пропозицію. Не останню роль при ухваленні позитивного рішення зіграла матеріальна сторона питання – Сміту було запропонована платня у розмірі 800 фунтів стерлінгів до кінця його життя, що значно перевищувало його гонорари в університеті.
Подорож триває більше двох років. Маршрут пролягає через Тулузу, Женеву, де Адам Сміт зустрівся із знаменитим європейським філософом Вольтером, і Париж. У Парижі Адам Сміт зводить знайомство з багатьма європейськими філософами і вченими, ідеї яких він використовує в написанні «Дослідження про природу і причини багатства народів».
Книгу Сміт закінчує лише через 9 років після повернення до Шотландії. Всі ці роки Адам Сміт живе на самоті зі своєю матір'ю.
У «Дослідженні про природу і причини багатства народів» Адам Сміт розвиває ідею про працю, як головне джерело загальнонаціонального багатства. Детально розглядаються питання розділу праці і приватного підприємництва. Також жорстко критикується твердження про необхідність державного регулювання економіки країни.
Після публікації книги в 1776 році і так високий авторитет Сміта ще більш зміцнюється і через два роки, в 1778 році він призначається керівником митної служби Шотландії, якою він керує до самої своїй смерті в липні 1790 року
Объяснение:
Адам Сміт
Объяснение:
Геродот — Легенда об Арионе
...Периандр был тираном (1) Коринфа. С ним-то, как говорят коринфяне (и этот рассказ подтверждают также лесбосцы), приключилось в жизни величайшее диво. Арион из Мефимны был вынесен на дельфине из моря у Тенара. Это был несравненный кифаред (2) своего времени и, насколько я знаю, первым стал сочинять дифирамб (3), дал ему имя и обучил хор для постановки в Коринфе.
Этот-то Арион большую часть времени своей жизни провел у Периандра и затем решил отплыть в Италию и Сикелию. Там он нажил великое богатство, потом пожелал возвратиться назад в Коринф. Он отправился в путь из Таранта и, так как никому не доверял больше коринфян, нанял корабль у коринфских мореходов. А корабельщики задумали злое дело: в открытом море выбросить Ариона в море и завладеть его сокровищами. Арион же, догадавшись об их умысле, стал умолять сохранить ему жизнь, предлагая отдать все свои сокровища. Однако ему не удалось смягчить корабельщиков. Они велели Ариону либо самому лишить себя жизни, чтобы быть погребенным в земле, либо сейчас же броситься в море. В таком отчаянном положении Арион все же упросил корабельщиков (раз уж таково их решение) по крайней мере позволить ему спеть в полном наряде певца, став на скамью гребцов. Он обещал, что, пропев свою песнь, сам лишит себя жизни. Тогда корабельщики перешли с кормы на середину корабля, радуясь, что им предстоит услышать лучшего певца на свете. Арион же, облачась в полный наряд певца, взял кифару и, стоя на корме, исполнил торжественную песнь. Окончив песнь, он, как был во всем наряде, ринулся в море. Между тем корабельщики отплыли в Коринф, Ариона же, как рассказывают, подхватил на спину дельфин и вынес к Тенару. Арион вышел на берег и в своем наряде певца отправился в Коринф. По прибытии туда он рассказал все, что с ним случилось. Периандр же не поверил рассказу и велел заключить Ариона под стражу и никуда не выпускать, а за корабельщиками внимательно следить. Когда же те прибыли в Коринф, Периандр призвал их к себе и спросил, что им известно об Арионе. Корабельщики отвечали, что Арион живет и здравствует где-то в Италии и они-де оставили его в Таранте в полном благополучии. Тогда внезапно появился Арион в том самом одеянии, в каком он бросился в море. Пораженные корабельщики не могли уже отрицать своей вины, так как были уличены. Так рассказывают коринфяне и лесбосцы. А на Тенаре есть небольшая медная статуя — жертвенный дар Ариона, изображающий человека на дельфине.
(1) Тиран — в Древней Греции и в средневековых городах-государствах Италии — единоличный правитель.
(2) Кифаред — тот, кто играет на кифаре, родственном лире музыкальном инструменте древних греков.
(3) Дифирамб — преувеличенная восторженная похвала.