Олег Вещий: предположительно родственник Рюрика, объединение Киева и Новгорода, походы на Византию (договор 911 года). Игорь: сын Рюрика, походы на Византию (договор 944), восстание древлян. Ольга: жена Игоря, подавила восстание древлян, упорядочила сбор дани (уроки и погосты, замена полюдья повозом), посольства в Византию (крестилась) и Германскую империю. Святослав (сын Игоря и Ольги): разгромил Хазарский каганат, походы в дунайскую Болгарию, Византию (договор 970). Владимир (сын Святослава): языческая реформа 980, крещение Руси, присоединение кривичей, вятичей, червенские города, строительство засечной черты против печенегов. Ярослав Мудрый (сын Владимира): победа над печенегами, строительство софийских соборов, расцвет Руси, Русская Правда, международное признание, первый русский митрополит. Владимир Мономах (внук Ярослава): попытки сохранить единство (любечский съезд), защита от половцев (долобский съезд, поход на Шарукань), "устав Владимира Мономаха"
У країнах Латинської Америки після Другої світової війни відбулися значні зрушення. Це пояснюється тим, що країни Латинської Америки значно раніше отримали незалежність. Їм на шляху модернізації не доводилось переживати цивілізаційного шоку, як це було в країнах Африки та Азії, вони були частиною західної, європейської за походженням, цивілізації.
Коріня латиноамериканської відсталості крилось в існуванні великих земельних володінь – латифундій. Це призводило до безземелля селян, низького рівня життя, аграрного перенаселення і безробіття, низької продуктивності праці, примітивних технологій і, відповідно, до соціальної напруги. Таке суспільство не могло бути демократичним, воно трималось на насильстви
Напередодні Другої світової війни почався занепад латифундій. Після завершення війни цей процес посилився. Тривала боротьба селян примушувала уряди проводити аграрні реформи. Всі вони незалежно від масштабів підривали позиції латифундистів. Найбільшого удару завдали латифундіям зростання промисловості, формування національного капіталу і, відповідно, нової економічної еліти, для якої латифундії були уособленням старих порядків. Демографічний вибух зумовив масову урбанізацію і перенесення центру політичного життя із сільської місцевості у місто.
Олег Вещий: предположительно родственник Рюрика, объединение Киева и Новгорода, походы на Византию (договор 911 года). Игорь: сын Рюрика, походы на Византию (договор 944), восстание древлян. Ольга: жена Игоря, подавила восстание древлян, упорядочила сбор дани (уроки и погосты, замена полюдья повозом), посольства в Византию (крестилась) и Германскую империю. Святослав (сын Игоря и Ольги): разгромил Хазарский каганат, походы в дунайскую Болгарию, Византию (договор 970). Владимир (сын Святослава): языческая реформа 980, крещение Руси, присоединение кривичей, вятичей, червенские города, строительство засечной черты против печенегов. Ярослав Мудрый (сын Владимира): победа над печенегами, строительство софийских соборов, расцвет Руси, Русская Правда, международное признание, первый русский митрополит. Владимир Мономах (внук Ярослава): попытки сохранить единство (любечский съезд), защита от половцев (долобский съезд, поход на Шарукань), "устав Владимира Мономаха"
Объяснение:
У країнах Латинської Америки після Другої світової війни відбулися значні зрушення. Це пояснюється тим, що країни Латинської Америки значно раніше отримали незалежність. Їм на шляху модернізації не доводилось переживати цивілізаційного шоку, як це було в країнах Африки та Азії, вони були частиною західної, європейської за походженням, цивілізації.
Коріня латиноамериканської відсталості крилось в існуванні великих земельних володінь – латифундій. Це призводило до безземелля селян, низького рівня життя, аграрного перенаселення і безробіття, низької продуктивності праці, примітивних технологій і, відповідно, до соціальної напруги. Таке суспільство не могло бути демократичним, воно трималось на насильстви
Напередодні Другої світової війни почався занепад латифундій. Після завершення війни цей процес посилився. Тривала боротьба селян примушувала уряди проводити аграрні реформи. Всі вони незалежно від масштабів підривали позиції латифундистів. Найбільшого удару завдали латифундіям зростання промисловості, формування національного капіталу і, відповідно, нової економічної еліти, для якої латифундії були уособленням старих порядків. Демографічний вибух зумовив масову урбанізацію і перенесення центру політичного життя із сільської місцевості у місто.