починаючи з 1474 p., коли татари пограбували кам'янець, дунаєвець, галич і захопили 40 тисяч полонених, європейські та вітчизняні літописи й хроніки були наповнені повідомленнями про безкінечні бідування і грабунки, що приносили турки і татари в україну. у 1482 р. кримський хан з намови московського великого князя івана третього з великою ордою дійшов до києва, що був суперником москви, і «град взяв і огнем сожже. полону безчисленно взя, а землю києвську учинила пусту».
турки і татари вихором налітали на українські села і міста, палили їх, старих людей вбивали, а дітей, жінок і чоловіків забирали в полон - ясир. у 1498 р. з галичини і поділля вони забрали 100 тисяч людей. весь південь україни вони прагнули перетворити у «дике поле».
, грабіжники зв'язували захоплених арканом за шию та руки і під удари та посвист нагайок гнали до криму. полонили перш за все молодих селян, а також ремісників, купців. на кордоні ханства ясир ділили - розлучали рідних, б'ючи сильних і вбиваючи тих, котрі ослабли.
страхіття татарської навали стали особливістю життя україни, що потерпала від них протягом чотирьох століть. польсько-литовські урядовці, які володіли українськими землями, не захищали їх від татар, a інколи й продавали цілі округи для пограбування. це змушувало місцеве населення озброюватися та організовувати самооборону і розвідку. по всій україні на високих місцях були встановлені стрімкі вежі із смоляними діжками. у разі небезпеки смолу на вежах запалювали, і великі території відразу дізналися про прихід татар. попередження надавало змогу населенню міст і сіл вчасно організовувати самооборону
Когда варвары заселяли территорию Римской империи, каждый из них был и воин, и крестьянин. При этом все они были свободными. Но к X–XI вв. почти все крестьяне стали зависимыми. Как же такое могло произойти? А еще вы узнаете много интересных подробностей, связанных с повседневной жизнью крестьян в Средние века.
В Средние века действовало правило: «Нет земли без сеньора». К IX–X векам всю землю в Западной Европе захватили феодалы. Поля, леса, луга, даже реки и озера стали их собственностью. Возникла феодальная вотчина, или поместье, – хозяйство феодала, в котором работали зависимые крестьяне. В центре вотчины располагался господский двор, обнесенный оградой, а позднее – замок. Здесь был дом феодала и его управляющего, амбары для хранения зерна и других продуктов, конюшня, хлев, птичник, псарня. Пахотная и прочая земля в вотчине делилась на две части: господскую и крестьянские наделы. Урожай с господских полей поступал в амбары помещика. Работая в своем хозяйстве, крестьянин кормил себя и свою семью. На своих волах собственными орудиями труда он обрабатывал и поле господина, и свой
починаючи з 1474 p., коли татари пограбували кам'янець, дунаєвець, галич і захопили 40 тисяч полонених, європейські та вітчизняні літописи й хроніки були наповнені повідомленнями про безкінечні бідування і грабунки, що приносили турки і татари в україну. у 1482 р. кримський хан з намови московського великого князя івана третього з великою ордою дійшов до києва, що був суперником москви, і «град взяв і огнем сожже. полону безчисленно взя, а землю києвську учинила пусту».
турки і татари вихором налітали на українські села і міста, палили їх, старих людей вбивали, а дітей, жінок і чоловіків забирали в полон - ясир. у 1498 р. з галичини і поділля вони забрали 100 тисяч людей. весь південь україни вони прагнули перетворити у «дике поле».
, грабіжники зв'язували захоплених арканом за шию та руки і під удари та посвист нагайок гнали до криму. полонили перш за все молодих селян, а також ремісників, купців. на кордоні ханства ясир ділили - розлучали рідних, б'ючи сильних і вбиваючи тих, котрі ослабли.
страхіття татарської навали стали особливістю життя україни, що потерпала від них протягом чотирьох століть. польсько-литовські урядовці, які володіли українськими землями, не захищали їх від татар, a інколи й продавали цілі округи для пограбування. це змушувало місцеве населення озброюватися та організовувати самооборону і розвідку. по всій україні на високих місцях були встановлені стрімкі вежі із смоляними діжками. у разі небезпеки смолу на вежах запалювали, і великі території відразу дізналися про прихід татар. попередження надавало змогу населенню міст і сіл вчасно організовувати самооборону
Когда варвары заселяли территорию Римской империи, каждый из них был и воин, и крестьянин. При этом все они были свободными. Но к X–XI вв. почти все крестьяне стали зависимыми. Как же такое могло произойти? А еще вы узнаете много интересных подробностей, связанных с повседневной жизнью крестьян в Средние века.
В Средние века действовало правило: «Нет земли без сеньора». К IX–X векам всю землю в Западной Европе захватили феодалы. Поля, леса, луга, даже реки и озера стали их собственностью. Возникла феодальная вотчина, или поместье, – хозяйство феодала, в котором работали зависимые крестьяне. В центре вотчины располагался господский двор, обнесенный оградой, а позднее – замок. Здесь был дом феодала и его управляющего, амбары для хранения зерна и других продуктов, конюшня, хлев, птичник, псарня. Пахотная и прочая земля в вотчине делилась на две части: господскую и крестьянские наделы. Урожай с господских полей поступал в амбары помещика. Работая в своем хозяйстве, крестьянин кормил себя и свою семью. На своих волах собственными орудиями труда он обрабатывал и поле господина, и свой