22. Первые чиновники на Руси.
23. Назовите войны Московского государства с Литвой в начале XVI в.
24. Формы землевладения на Руси при Иване III.
25. Кого в XV-XVI вв. называли частновладельческими крестьянами.
26. На какие административные единицы разделялась территория Руси в XV-XVI вв. Какие населенные пункты назывались «починки».
27. Перечислите органы управления на Руси XV-XVI вв.
У II ст. н. е. кельтські племена, що мешкали на території Угорщини, підкорила Римська імперія. Нинішня Угорщина знаходиться на території регіону, який входив у стародавні часи до римських провінцій Паннонія і Дакія. Цей регіон за середньовіччя захопили германські племена. В середині V ст. тут був центр імперії Аттіли, а з VI ст. —Аварського каганату. Згодом ці землі завоював імператор Карл І. Мадяри (угри) переселилися до країни з Поволжя близько 890 р. Відомо, що вже 895 р. країною, що нараховувала 108 родів, керував вибраний вождь Арпад, син Альмоша. Битва під Лехою (поблизу Ауґсбурга в 955 p.), в якій перемогу здобули німецькі війська, зупинила просування мадярів на захід. Християнство католицького обряду стали запроваджувати з 973 р. Королівство виникло за короля Іштвана І (997-1038 pp.), коли 25 грудня 1000 р. короля на престол благословив тодішній Римський Папа Сильвестр II. Упродовж майже двох з половиною століть Угорське королівство було самостійним. Монгольське нашестя 1240-1241 pp. розорило країну. Династія Арпадів припинила існування в 1301 р. У битви під Нікополісом 1396 р. король Сигізмунд (1387-1437 pp.) зазнав поразки від турків. У 1490 р. угорським престолом заволоділи Ягеллони. Габсбурги заявили про свої претензії на трон у 1516 р. У 1521 р. Туреччина розпочала війну проти Угорщини. 29 серпня 1526 р. молодий угорський король Лайош II (1516-1526 pp.) зазнав нищівної поразки від турків у битві під Могачем, де й загинув. Угорщину розділили між собою Габсбурги та Османська імперія; щоправда, Трансільванія при цьому зберегла незалежність. У 1686 р. австро-угорські війська визволили від турків усю країну. 21 лютого 1711 р. (після придушення повстання на чолі з Ференцом II Ракоці) Угорщина потрапила під правління Габсбурґів, яке тривало аж до 1918 р. Угорські націоналісти під керівництвом Лайоша Кошута в лютому 1848 р. підняли повстання. Основними вимогами повсталих були: надання Угорщині певної автономії та ліквідація кріпосного права. Австрія завдяки вторгненню російських військ 13 серпня 1849 р. відновила контроль над Угорщиною. Згодом, 21 грудня 1867 р. австрійці та угорці досягли компромісу, утворивши Австро-Угорщину («двоєдину монархію»). Після поразки Австро-Угорщини в Першій світовій війні встановилася демократична республіка. Австро-Угорську монархію було ліквідовано 11 листопада 1918 p., незалежність проголошено 13 листопада, Угорську Республіку — 16 листопада. 21-22 березня 1919 р. до влади доступилися комуністи, які проголосили Угорську Радянську Республіку. Протягом 133 днів 1919 р. при владі був комуністичний режим Бели Куна. 21 березня 1920 р. було відновлено монархічну конституцію і встановлено диктатуру регента Міклоша Горті, що тривала до 3 листопада 1944 р. Всі ці роки Угорщина була королівством без короля.
Объяснение:
Люди в первобытном обществе чрезвычайно зависели от окружающей среды. У них имелись примитивные орудия труда, которые находились в их совместной собственности. Вся их жизнь была подчинена борьбе с природой за выживание. В эту эпоху люди начали разводить культурные растения, приучать диких животных, использовать огонь в хозяйственных целях, т. е. происходил переход к осознанному труду и формированию общества.
С этого момента и начинается экономическая история, а именно с появления хозяйства, т. е. определенного уклада общественной жизни, позволяющего людям систематически добиваться устойчивых результатов и меньше зависеть от природной стихии.
Первобытную эпоху можно условно разделить на несколько основных исторических периодов. С точки зрения материальных условий производства различают: палеолит (древний каменный век), мезолит (средний каменный век), неолит (новый каменный век), бронзовый век и раннюю железную культуру.
У различных племен и народов появление определенных форм труда и общественной жизни происходило не одновременно. Вместе с тем для всех первобытных обществ характерно наличие ряда общих черт. Во-первых, основной формой хозяйственной практики являлось присваивающее хозяйство, которое отличалось тем, что человек лишь пользовался природными ресурсами, не производя материальных благ. Во-вторых, основой производственных отношений первобытного строя была коллективная, общинная собственность на орудия труда и средства производства, характеризовавшаяся низким уровнем и медленными темпами развития производительных сил, уравнительным распределением материальных благ.
Так, первобытные люди эпохи палеолита (400—40 тыс. лет до н. э.) использовали самые примитивные каменные, деревянные, костяные инструменты, занимались собирательством и охотой, вели кочевой образ жизни. Они объединялись для охоты на крупных животных, для защиты от врагов, зверей и стихии. Эти объединения, называемые первобытным стадом, были непостоянными, непрочными, случайными — первая форма социальной, а не биологической общности и ступень (недостающее звено) на пути от стада к племени.
Археологические данные эпохи мезолита (40—14 тыс. лет до н. э.) свидетельствуют об использовании людьми лука, стрел, множества каменных орудий труда. Наряду с собирательством и охотой развивались рыболовство, обработка шкур диких животных и другие виды деятельности. Происходили изменения и в общественных отношениях: первобытное стадо уступало место первобытной общине, основанной на кровнородственных связях под руководством женщины и получившей название матриархат.
Неолит (8—3 тыс. лет до нашей эры) характеризуется завершением перехода к высшим формам присваивающего хозяйства и переходом к производящему хозяйству, т. е. основанному на производстве человеком материальных благ, необходимых для его жизни и деятельности.
Объяснение: