Современное развитие Королевства Саудовской Аравии свидетельствует как о немалых достижениях в экономической и социальной сферах, так и о возникновении новых трудностей, порожденных в ходе стремительного процесса модернизации. Созданное в начале XX в. на основе примитивного бедуинского общества, саудовское королевство к концу века кардинально трансформировалось, вобрав в себя традиционные основы арабо-исламской цивилизации, некоторые плоды и достижения современной западной культуры. Новое интегрированное состояние саудовского общества очень сложно, но его надежными (пока) скрепами являются ислам и традиции в духовной сфере и государство в общественной сфере.
Народна кухня України широко представлена у поемі І. Котляревського "Енеїда". Видно, що автор добре знався на національних стравах. До того ж показати характер і вдачу українців без їх ставлення до народної кухні просто неможливо. Українці, як відомо, люблять посмакувати і добре знають власну кухню.. Кулінарія в Україні мене теж цікавить, і тому я звернула увагу на те, як Котляревський зробив суто українські страви надбанням Європи. Адже Енея у його мандрах по Середземному морю всі пригощали українськими стравами і обдаровували дарами з України: Латин по царському звичаю Енею дари одрядив: Лубенського шмат короваю, Корито опішнянських слив, Горіхів київських смажених, Полтавських пундиків пряжених І гусячих п'ять кіп яєць; Рогатого скота з Лип'янки, Сивухи відер п'ять з Будянки, Сто решетилівських овець. Вся географія Полтавщини — у подарунках середземноморського царя. Крім того, українськими стравами із задоволенням ласували боги на Олімпі і праведники в раю. Так, на обіді у Зевса: Там лакомини разні їли, Буханчики пшеничні білі, Кислиці, ягоди, коржі І всякі різні витребеньки... З історичних джерел я знаю, що традиційне харчування українців пройшло тривалий час становлення і розвитку. Деякі рецепти приготування страв зберігання продуктів харчування дійшли до нас від часів Трипілля, ранніх слов'ян та Київської Русі. Тож і маємо в Україні оригінальну кулінарію, створену віками і тисячоліттями. Підтвердженням того, що Україна є житницею Європи, є різноманітність страв із борошна і крупів... До речі, ці страви найчастіше згадуються в "Енеїді". Тут представники різних національностей із задоволенням їли галушки, вареники, локшину, куліш, кашу, а хліба завжди було не менш ніж "повне решето". Котляревський згадує у своїй поемі немало страв, які сьогодні вже призабуті. Це і зубці (зерна обтовченого ячменю, підсмажені), і путря (ячмінна кутя з солодким квасом), і кваша (солодке тісто), і баба-шарпанина (народна страва із пшеничного тіста, риби, конопляної олії, підсмаженої цибулі), і багато інших, які, за словами Котляревського, гості із задоволенням "лигали", "глитали", при цьому ще й "замурмотали, як коти". Що ж до діапазону запропонованих страв, то він просто приголомшливий: від сім'яної макухи, яку із задоволенням їли закохана Дідона та Еней, до кав'яру і крохмалю, "який їдять пани":
І в кахлях понесли пашкети і киселю їм до сити; Гарячую, м'яку буханку, Зразову до рижків печінку, Гречаних з часником пампух. Згаданий у цитаті кисіль належить до архаїчних страв. Традиційно кисіль готували із добре підсушеного чи подрібненого вівса. Пізніше використовувалися для цього інші види борошна (пшеничне, житнє, горохове, картопляне). Не забув автор "Енеїди" і про культуру харчування українців: Тут їли різнії потрави, І все з полив'яних мисок, І самі гарнії приправи З нових кленових тарілок. Я вважаю, що таке розмаїття кулінарних шедеврів свідчить про здоров'я і міць української нації. З іншого боку, якщо мені доручили б відшукати в українській кухні унікальні страви, які можна запатентувати у світі, я б далеко не ходила — для початку відкрила б безсмертну "Енеїду" Івана Котляревського.
Современное развитие Королевства Саудовской Аравии свидетельствует как о немалых достижениях в экономической и социальной сферах, так и о возникновении новых трудностей, порожденных в ходе стремительного процесса модернизации. Созданное в начале XX в. на основе примитивного бедуинского общества, саудовское королевство к концу века кардинально трансформировалось, вобрав в себя традиционные основы арабо-исламской цивилизации, некоторые плоды и достижения современной западной культуры. Новое интегрированное состояние саудовского общества очень сложно, но его надежными (пока) скрепами являются ислам и традиции в духовной сфере и государство в общественной сфере.
Кулінарія в Україні мене теж цікавить, і тому я звернула увагу на те, як Котляревський зробив суто українські страви надбанням Європи. Адже Енея у його мандрах по Середземному морю всі пригощали українськими стравами і обдаровували дарами з України:
Латин по царському звичаю
Енею дари одрядив:
Лубенського шмат короваю,
Корито опішнянських слив,
Горіхів київських смажених,
Полтавських пундиків пряжених
І гусячих п'ять кіп яєць;
Рогатого скота з Лип'янки,
Сивухи відер п'ять з Будянки,
Сто решетилівських овець.
Вся географія Полтавщини — у подарунках середземноморського царя. Крім того, українськими стравами із задоволенням ласували боги на Олімпі і праведники в раю. Так, на обіді у Зевса:
Там лакомини разні їли,
Буханчики пшеничні білі,
Кислиці, ягоди, коржі
І всякі різні витребеньки...
З історичних джерел я знаю, що традиційне харчування українців пройшло тривалий час становлення і розвитку. Деякі рецепти приготування страв зберігання продуктів харчування дійшли до нас від часів Трипілля, ранніх слов'ян та Київської Русі. Тож і маємо в Україні оригінальну кулінарію, створену віками і тисячоліттями. Підтвердженням того, що Україна є житницею Європи, є різноманітність страв із борошна і крупів... До речі, ці страви найчастіше згадуються в "Енеїді". Тут представники різних національностей із задоволенням їли галушки, вареники, локшину, куліш, кашу, а хліба завжди було не менш ніж "повне решето". Котляревський згадує у своїй поемі немало страв, які сьогодні вже призабуті. Це і зубці (зерна обтовченого ячменю, підсмажені), і путря (ячмінна кутя з солодким квасом), і кваша (солодке тісто), і баба-шарпанина (народна страва із пшеничного тіста, риби, конопляної олії, підсмаженої цибулі), і багато інших, які, за словами Котляревського, гості із задоволенням "лигали", "глитали", при цьому ще й "замурмотали, як коти". Що ж до діапазону запропонованих страв, то він просто приголомшливий: від сім'яної макухи, яку із задоволенням їли закохана Дідона та Еней, до кав'яру і крохмалю, "який їдять пани":
І в кахлях понесли пашкети
і киселю їм до сити;
Гарячую, м'яку буханку,
Зразову до рижків печінку,
Гречаних з часником пампух.
Згаданий у цитаті кисіль належить до архаїчних страв. Традиційно кисіль готували із добре підсушеного чи подрібненого вівса. Пізніше використовувалися для цього інші види борошна (пшеничне, житнє, горохове, картопляне). Не забув автор "Енеїди" і про культуру харчування українців:
Тут їли різнії потрави,
І все з полив'яних мисок,
І самі гарнії приправи
З нових кленових тарілок.
Я вважаю, що таке розмаїття кулінарних шедеврів свідчить про здоров'я і міць української нації. З іншого боку, якщо мені доручили б відшукати в українській кухні унікальні страви, які можна запатентувати у світі, я б далеко не ходила — для початку відкрила б безсмертну "Енеїду" Івана Котляревського.