3. Прочитайте уривок із сучасної енциклопедії «Українська мова» й дайте відповіді на за-
Питання.
«Слов'яноруська мова, що витіснила староукраїнську, була штучним витвором, що спи-
рався тільки на церковнослов'янську мову. Українські автори 18 ст., пишучи свої твори,
свідомо чи несвідомо хотіли влитися в загальноросійський культурний контекст. Навіть
більше — вони творили його, бо російська література з їхньою участю тільки-но починала
розвиватися. Г. Сковорода філософські твори писав російською мовою, свідомо звертаю-
чись час від часу до українізмів. Служачи культурним потребам українців, і слов'яноруська
мова, і мова Г. Сковороди витісняли з ужитку вже освячену двома століттями староукра-
їнську літературну мову. Таким чином, обидві літературні мови — слов'яноруська і росій-
ська – об'єктивно відігравали деструктивну роль щодо староукраїнської мови. Але, руйну-
ючи староукраїнську літературну мову і відкриваючи тим самим простір для поширення в
Україні російської літературної, ці штучні мови розчищали місце для творення нової укра-
їнської літературної мови – уже не на церковнослов'янській, а на суто народній основі».
• Що ви довідалися про історію літературних мов в Україні 18 ст.? • На якій основі постала
слов'яноруська мова? Чому цю мову названо «штучним витвором»? • Чому вона відіграва-
ла щодо староукраїнської літературної мови деструктивну роль? У чому полягала ця де-
струкція? • Який зв'язок між слов'яноруською та процесами творення нової української літе-
ратурної мови на народній основі?
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У 20–90 рок 18 ст .
Русская Церковь помнит и чтит своих мучеников и созидателей. Андрею Боголюбскому принадлежит в ней особое место. Взяв в руки чудотворный образ Владимирской Божией Матери, святой князь как бы благословил им отныне и до века главнейшие события русской истории. 1395 год - перенесение Владимирской иконы Божией Матери в Москву и избавление столицы от нашествия Тамерлана (празднуется 26 августа) ; 1480 год Руси от нашествия хана Ахмата и окончательное падение монгольского ига (празднуется 23 июня) ; 1521 год Москвы от нашествия крымского хана Махмет-Гирея (празднуется 21 мая) . Молитвами святого Андрея сбылись над Русскою Церковью его самые заветные чаяния. В 1300 году митрополит Максим перенес Всероссийскую митрополичью кафедру из Киева во Владимир, сделав Успенский собор, где покоились мощи святого Андрея, первопрестольным кафедральным храмом Русской Церкви, а Владимирскую чудотворную икону - ее главной святыней. Позже, когда общерусский церковный центр сместился в Москву, пред Владимирской иконой совершалось избрание митрополитов и патриархов Русской Церкви. В 1448 г. пред нею совершилось поставление Собором русских епископов первого русского автокефального митрополита - святителя Ионы. 5 ноября 1917 года пред ней совершилось избрание Святейшего Патриарха Тихона - первого после восстановления патриаршества в Русской Церкви. В 1971 году, в праздник Владимирской иконы Божией Матери, состоялась интронизаиия Святейшего Патриарха Пимена.
Литургическая деятельность святого Андрея была многогранна и плодотворна.
В першу чергу, в раціональному та продуктивному лиття друкарських знаків. Спочатку з твердого металу виготовлявся штамп (пуансон), на якому рельєфно в дзеркальному зображенні гравірувався буквений знак. Пуансон вдавлювали в матрицю – пластинку, зроблену з м’якого металу, наприклад, з міді, внаслідок чого виходило поглиблене пряме зображення знаку. Матрицю вставляли в словолитну форму й заливали розплавленим металом, який повинен був легко плавитись при порівняно невисоких температурах, не бути дуже в’язким у розплавленому виді й швидко застигати при охолодженні. Жодний природний метал таких властивостей не має, і в результаті тривалих дослідів Ґутенберг вибрав сплав – гарт, який складався зі свинцю, олова та сурми. Після охолодження металу одержували металеву літеру з рельєфним дзеркальним зображенням букви. Словолитний прилад забезпечував масове виробництво ідентичних літер, які далі розміщували в набірній (складальній) касі (ящику, розділеному перегородками на окремі відділення за кількістю шрифтових знаків). Складальник брав їх звідти і складав із них у спеціальному інструменті – верстатці – слова і рядки. На набірній дошці з цих рядків складали друкарську форму. Для змащення металевих літер не підходили чорнила, які застосовувались для ксилографічного друку. Ґутенберг почав виготовляти друкарську фарбу із сажі та оліфи. Щоби одержати з покритого фарбою набору якісний відбиток, йому знадобився прес, основною частиною якого були плита, що за до гвинта притискалася до набору, вкритого аркушем паперу. З винаходом Й.Ґутенбергом відливання літер, набірної техніки, друкарської фарби і друкарського верстата були створені основи того традиційного друкарського процесу який згодом став застосовуватись в усьому світі.
Объяснение:
тут подробно описано