3. Укажите верное соответствие А) «Издавна киргизы разделились на три отдельные орды, то есть скопища, а каждая орда десять центурий, или тысяч. «Кергей», люди степи, так называют киргизцы большую орду. Обе другие орды присвоили себе наимаенование «Кир-казак» от слова «кир»-пустыня» и «какзак -смельчак».
1) В.В. Радлов о
значении
термина «казах»
В) Слово «казах» означает «вольный, независимый человек»
казахов
2) П. С. Паллас о
происхождении
С) Сей народ называет себя киргиз-казах, под которым именем он известен и своим соседям - россиянам и калмыкам. Но киргизцы рассказывали мне следующее происхождение сего имени. Прежде жили они купно с тюрками и распространились до Евфрата; тамуправляли ими особливые владельцы, из числа коих Назым-хан был последний в сей стране….Потом они были соседи ногайским татарам, но наконец и сами были завоеваны и прогнаны из той степи, которою они ныне владеют. После того их орда поддалась некоторому Кергис-хану; его подданные были соседи дзюнгарам и монголам; и помянутый Кергис-хан употреблял их только на военную службу. Но они и ему сделавшись неверными, перенеслись в нынешние свои жилища, и оттудапринесли с собою название киргиз-казах, которое значит кергис-ханского военнослужащего; да они и думают, что все российские казаки, как свое название, так и военнодействие от них приняли.
3) И. Фальк о
происхождении
термина «казах»
В отрывке рассказывается о попытке Годунова женить на датском принце свою дочь, которая послужила причиной недовольства бояр и народа Борисом Годуновым.
Московские бояре были недовольны тем, что царь хочет породниться с чужеземцем и иноверцем потому, что считали, что на русском троне должен быть русский православный царь.
Их недовольство могло сказаться на внутренней ситуации в стране очень плохо, потому, что бояре могли манипулировать общественным мнением и подбивать на мятежи и бунты.
Объяснение:
Протягом 1990-х років розвиток екологічної політики країн Центральної й Східної Європи (ЦСЄ) визначався дією двох різних імперативів. Необхідно було, по-перше, реагувати на екологічну спадщину комуністичної доби, а по-друге, вирішувати проблему гармонізації з екологічною політикою Європейського Союзу (ЄС).
Наслідком сплеску екологічної активності на початку 1990-х років стали прийняття низки нових законів, увага до екологічних аспектів приватизації та експериментування з новими ініціативами, зокрема застосування еколого-економічних інструментів, таких як оподаткування викидів у довкілля і торгівля квотами на викиди. В деяких випадках це призвело до ухвалення прогресивних законів, що іноді навіть якісно перевершували існуюче екологічне законодавство ЄС. Однак через складність трансформаційних процесів в країнах ЦСЄ питання природного довкілля практично зійшли з авансцени, поступившись місцем іншим болючим проблемам.
В останні роки екологічна політика країн ЦСЄ визначалася здебільшого зусиллями щодо вступу до ЄС. Заплановане розширення ЄС стало домінуючим чинником, що впливає на формування екологічної політики в 10 посткомуністичних країнах ЦСЄ, які були за до переговорів щодо членства в Євросоюзі: Болгарії, Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Румунії, Словакії, Словенії, Угорщини й Чехії. Ця ситуація зумовлена вимогою, згідно якої для набуття членства в ЄС країна-кандидат має прийняти Acquis Communautaire (або просто acquis) – масив спільного законодавства ЄС, важливою і невід’ємною частиною якого є екологічна складова (понад 200 Екологічних Директив – нормативних актів, рішень і стратегій).
Відтак, розвиток екологічної політики у посткомуністичних країнах ЦСЄ був повністю функціонально підпорядкований необхідності її узгодження з політикою ЄС. При цьому, першочерговим питанням для країн ЦСЄ стала мінімізація негативного впливу цієї гармонізації на їхнє економічне зростання і конкурентоспроможність.