3. Відмовляючись від соціалістичних і федералістських принципів Драгоманова, І. Франко писав: «Глибока і сильна віра в західноєвропейські ідеали соціальної
рівності і політичної волі заслонювала перед його очима ідеал національної самостій-
ності... Для нас тепер не підлягає сумніву, що брак віри в національний ідеал був голов-
ною трагедією в житті Драгоманова, був причиною безплідності його політичних
змагань». Таку сувору оцінку діяльності М. Драгоманова висловив Франко на схилі
віку. А чим приваблювали політичні погляди Драгоманова молодого Франка?​

Объяснение:

1873 р. - Відкриття з ініціативи Київської громади Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.

1876 р., травень. - Підписання «Емського указу» - розпорядження Олександра II про заборону видання українським правописом як оригінальних творів, так і перекладів (навіть текстів до нот), а також завезення до імперії українських книг і брошур, надрукованих закордоном.

1878 р. - Початок закордонної діяльності М. Драгоманова.

1882-1906 рр. - Видання журналу «Киевская старина».

1892-1893 рр. - Діяльність таємної студенської організації Братство тарасівців.

1897 р. - Утворення на з'їзді громад Загальноукраїнської безпартійної організації (ЗУБО) на чолі з В. Антоновичем та О. Кониським.

1900 р. - Утворення Революційної української партії (РУП) - першої політичної партії в підросійській Україні.

Стара Київська громада. Заснування і діяльність Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. «Київський телеграф»

На початку 70-х років в Україні відродився громадівський рух. Очолила його знову Київська громада. Один із найактивніших київських громадівців Павло Житецький так характеризував світоглядні позиції громадівців: «Ми вже добре знали, що однієї свободи мало - без науки, без європейської освіти. Нам був дуже противний як польський, так і московський націоналізм з інстинктами державного насильства». Першим виданням, що з’явилося на світ завдяки старанням і матеріальній підтримці Київської громади, стали укладені І. Рудченком два випуски збірника «Народные южно-русские сказки». У 1872 р. громада до Л. Глібову перевидати збірку його байок.

У 1873 р. громада домоглася відкриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Його форми діяльності якнайкраще підходили громадівцям для легалізації їхньої справи. У від ділі працювали найактивніші громадівці - історики В. Антонович, М. Драгоманов, О. Лазаревський, І. Лучицький, правознавець О. Кістяківський, економісти М. Зібер, С. Подолинський, філолог П. Житецький, етнографи О. Афанасьєв-Чужбинський, Ф. Вовк, П. Чубинський, І. Рудченко, О. Русов, композитор М. Лисенко та ін. Вони зібрали й підготували до видання численні матеріали з етнографії, археології, статистики, історії, географії, природознавства, економіки, що мали велику наукову вартість.

Так, у 1874 1875 рр. було підготовлено й видано «Історичні пісні українського народу» В. Антоновича та М. Драгоманова, що їх М. Грушевський назвав «однією з найзаслуженіших і найславніших українських наукових праць». Вийшли друком також «Чумацькі народні пісні», зібрані І. Рудченком з додатком - нотами, підготовленими М. Лисенком, «Кобзар» Шевченка в 2 частинах. Зусиллями громадівців побачили світ декілька томів матеріалів етнографічно-статистичної експедиції, що була проведена у 1869-1871 рр. у Південно-Західному краї під керівництвом українського етнографа П. Чубинського. Справді європейського розголосу набрав археологічний з’їзд, що відбувся в Києві в 1874 р. Було створено етнографічно-географічний музей, встановлено наукові зв’язки з ученими слов’янських країн, підготовлено до видання твори М. Максимовича.

Та чи не головним своїм обов’язком громадівці вважали пробудження національної свідомості українського народу. Скориставшись послабленням цензури на початку 1870-х років, вони розпочали публікацію цілої серії українських популярних книжок (серед яких «Про українських козаків...» М. Драгоманова, «Катерина» Шевченка, «Запорожці» І. Нечуя-Левицького). Ці книжки тисячами примірників розповсюджувалися серед селян. У 1874 1875 рр. Київська громада взяла на себе редагування російськомовної газети «Киевский телеграф», перетворивши її на власний друкований орган.