Багато віруючих людей вважає, що релігія не повинна стояти осторонь політичних справ і що вона може відігравати важливу роль у розв’язанні проблем людства. Проте інші віруючі переконані, що релігія і політика не мають змішуватися. А як ви вважаєте, чи повинна релігія і політика тісно співпрацювати?
ІСУСА ХРИСТА названо «найвпливовішою постаттю в релігійній історії людства». Що відповів би Ісус, якби його можна було запитати: «Чи релігія має втручатися в політику?» Коли Ісус був на землі, він словами і вчинками виявив свій погляд на це питання. Наприклад, у відомій Нагірній проповіді він дав своїм послідовникам вказівки, як вони повинні ставитися до справ суспільства. Розгляньмо деякі думки з цієї проповіді.
Християни і суспільство
Ісус пояснив, як його послідовники мають ставитись до світу: «Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить свої властивості, то як зробити її знову солоною? Вона вже ні до чого не придатна, тому її викидають геть і топчуть. Ви — світло для світу. (...) Ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі вчинки і прославляли вашого небесного Батька» (Матвія 5:13—16). Чому Ісус прирівняв своїх послідовників до солі та світла?
Ісус мав на увазі, що вони повинні бути наче сіль не тільки для якоїсь маленької групи людей, а для цілого світу. Також вони є наче світло не для обмеженого кола людей, але для всіх, хто охоче приймає це світло. За до таких образних висловів Ісус пояснив, що не хоче, аби його послідовники відокремлювалися від суспільства.
Щоб сіль запобігала псуванню їжі, її треба додати до тої їжі. Світильник не може освітити кімнату, якщо його туди не поставити. Тож не дивно, чому Ісус ніколи не наказував своїм учням відокремлюватись від суспільства і створювати ізольовані поселення віруючих. Ісус також не заохочував їх жити відлюдниками за мурами релігійних орденів. Навпаки, християни мають справляти вплив на життя інших, подібно як сіль впливає на їжу, а світло розсіює темряву.
Тюркский каганат – полиэтническое тюркское средневековое азиатское государство. Каганат начал свою историю как союз тюркских племен, главным из которых был род Ашина.
Это был очень большой каганат, территория которого простиралась от Маньчжурии и Монголии до Казахстана и Северного Кавказа. Также каганат включал территорию Восточного Туркестана, Алтая и Западного Туркестана.
Что касается государственного устройства, то это был каганат, то есть каган – высшее должностное лицо. Правой рукой кагана был ябгу, а сын кагана – тегин. Затем ступени знатной лестницы каганата представляли собой шад и эльтебер. Судьи именовались как тарханы.
Многочисленные племена тюрков занимались скотоводством (овцы и лошади), охотой. Поэтому их рацион состоял из мяса и кумыса. Тюрки делали шерсть, войлок, строили юрты и шили одежду из кожи. У них была развита и промышленность – добывали железо.
Тюркский каганат распался после смерти харизматичного сильного кагана – Тобо хана. После его смерти каганат настигла волна междоусобных войн. Социальное неравенство и противоречия обострились.
Ослабление каганата вызвало интерес китайского соседа, который начал наступать на границы. Затем в 603 году Тюркский каганат прекратил свое существование, разделившись на запад и восток.
Чого навчав Ісус?
Багато віруючих людей вважає, що релігія не повинна стояти осторонь політичних справ і що вона може відігравати важливу роль у розв’язанні проблем людства. Проте інші віруючі переконані, що релігія і політика не мають змішуватися. А як ви вважаєте, чи повинна релігія і політика тісно співпрацювати?
ІСУСА ХРИСТА названо «найвпливовішою постаттю в релігійній історії людства». Що відповів би Ісус, якби його можна було запитати: «Чи релігія має втручатися в політику?» Коли Ісус був на землі, він словами і вчинками виявив свій погляд на це питання. Наприклад, у відомій Нагірній проповіді він дав своїм послідовникам вказівки, як вони повинні ставитися до справ суспільства. Розгляньмо деякі думки з цієї проповіді.
Християни і суспільство
Ісус пояснив, як його послідовники мають ставитись до світу: «Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить свої властивості, то як зробити її знову солоною? Вона вже ні до чого не придатна, тому її викидають геть і топчуть. Ви — світло для світу. (...) Ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі вчинки і прославляли вашого небесного Батька» (Матвія 5:13—16). Чому Ісус прирівняв своїх послідовників до солі та світла?
Ісус мав на увазі, що вони повинні бути наче сіль не тільки для якоїсь маленької групи людей, а для цілого світу. Також вони є наче світло не для обмеженого кола людей, але для всіх, хто охоче приймає це світло. За до таких образних висловів Ісус пояснив, що не хоче, аби його послідовники відокремлювалися від суспільства.
Щоб сіль запобігала псуванню їжі, її треба додати до тої їжі. Світильник не може освітити кімнату, якщо його туди не поставити. Тож не дивно, чому Ісус ніколи не наказував своїм учням відокремлюватись від суспільства і створювати ізольовані поселення віруючих. Ісус також не заохочував їх жити відлюдниками за мурами релігійних орденів. Навпаки, християни мають справляти вплив на життя інших, подібно як сіль впливає на їжу, а світло розсіює темряву.
Тюркский каганат – полиэтническое тюркское средневековое азиатское государство. Каганат начал свою историю как союз тюркских племен, главным из которых был род Ашина.
Это был очень большой каганат, территория которого простиралась от Маньчжурии и Монголии до Казахстана и Северного Кавказа. Также каганат включал территорию Восточного Туркестана, Алтая и Западного Туркестана.
Что касается государственного устройства, то это был каганат, то есть каган – высшее должностное лицо. Правой рукой кагана был ябгу, а сын кагана – тегин. Затем ступени знатной лестницы каганата представляли собой шад и эльтебер. Судьи именовались как тарханы.
Многочисленные племена тюрков занимались скотоводством (овцы и лошади), охотой. Поэтому их рацион состоял из мяса и кумыса. Тюрки делали шерсть, войлок, строили юрты и шили одежду из кожи. У них была развита и промышленность – добывали железо.
Тюркский каганат распался после смерти харизматичного сильного кагана – Тобо хана. После его смерти каганат настигла волна междоусобных войн. Социальное неравенство и противоречия обострились.
Ослабление каганата вызвало интерес китайского соседа, который начал наступать на границы. Затем в 603 году Тюркский каганат прекратил свое существование, разделившись на запад и восток.