4. До положень, що розкривають суть ідей і прагнень москвофілів, доберіть контрар-
гументи українофілів.
kk 1. Створення і накидання українцям «язичія». kk 2. Пропагування ідеї, що само-
стійного українського народу не існує. kk 3. Агітація прийняття греко-католицьким
західноукраїнським населенням православ’я.
5. Які твердження стосуються суспільно-політичної течії народовців у західно-
українських землях?
kk 1. Створили товариство та», яке видавало популярні українські книжки,
відкривало читальні тощо. kk 2. Пропагували ідеї російських слов’янофілів і намага-
лися запровадити штучне «язичіє». kk 3. Заснували 1870 р. громадсько-політичну ор-
гані зацію «Руська рада». kk 4. Створили перше в Галичині культурно-розва жальне
товари ство «Руська бесіда». kk 5. Їхніми лідерами були О. Барвінський, В. Барвін-
ський, Ю. Романчук, К. Левицький, С. Смаль-Стоцький. kk 6. Об’єднували частину
греко- католицького духівництва й консервативної інтелігенції. kk 7. Орієнтувалися
на реакційні кола царської Росії й мали від них матеріальну підтримку. kk 8. Через
періодичні видання «Вечерниці», «Правда», «Діло», «Батьківщина» пропагували
національні й культурно-освітні ідеї.
6. Які твердження характеризують внесок Наукового товариства ім. Т. Шевченка
у розвиток української науки та освіти?
kk 1. Було фактично першою українською Академією наук, водночас виконувало
функції і університету, і дослідних інститутів. kk 2. Його діяльність заклала основи
розвитку української літературної мови в західноукраїнських землях. kk 3. Сприяло
пожвавленню громадсько-культурного життя західноукраїнських земель – заснува-
ло культурно-освітню організацію Галицько-руська матиця. kk 4. Через обмін науко-
вою інформацією й участь у міжнародних конгресах представляло українську науку
на міжнародному рівні. kk 5. Видавало праці українських учених, письменників, гро-
мадських діячів як Східної, так і Західної України. kk 6. Згуртувало навколо себе ін-
телектуальні сили українського народу, сприяло розвиткові української культури.
7. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому
їхнє історичне значення?
«Щодо специфічності галицько-руського москвофільства, на яке поляки почали нарікати ще
1848 р., воно справді не без вини правлячих у Галичині польських сфер від 1848 р. дотепер
мало певні успіхи... Наша москвофільська секта зітхає до Росії, якої, як правило, не знає, до на-
ціональної єдності з великим російським народом, про який не має поняття, до російської
мови, літератури, на якій не читає...» (І. Франко)
«Скликання народних віч мало відновити традицію давніх руських демократичних інституцій
та залучити народні маси до публічних обговорень, щоб у такий б з’ясовувати думки й ба-
жання народу, а також плекати в якнайширших верствах суспільства здатність до політичного
життя. Ініціатором цієї думки був Володимир Барвінський, перший редактор “Діла”, який на ць-
ому вічі виголосив дуже ґрунтовну промову, в якій розкрив засади постанов щодо економіч-
них справ...» (К. Левицький)
«Метою Товариства є плекати та розвивати науку і мистецтво на українсько-руській мові, зби-
рати та зберігати різні наукові предмети та пам’ятки старовини України-Русі. До сеї цілі мають
вестися: 1. наукові досліди: а) з філології і етнографії – руської і слов’янської, з історії українсь-
ко-руського письменства і мистецтва; б) з історії, географії і археології України-Русі, а також з
наук філософічних, економічних і правничих; в) з наук математичних, природописних і лі-
карських; 2) відчити і розмови наукові; 3) з’їзди учених, літераторів і артистів, наукові подорожі
і екскурсії; 4) видавання наукових видавництв періодичних і неперіодичних; 5) премії і підмоги
ученим і літераторам; 6) удержування бібліотеки і музею; 7) удержування власної книгарні і
друкарні».
НЭП потребовал разработки и принятия Гражданского кодек- са (ГК). ГК РСФСР 1922 ᴦ. послужил точкой отсчета для дальней- шего развития советского гражданского права. Основным итогом его реализации стало практически полное исчезновение к середине 30-х гᴦ. крупной частной собственности, вытеснение ʼʼчастниковʼʼ из промышленного производства и магазинной торговли. ГК РСФСР 1922 ᴦ. явился образцом для принятых в 1923 ᴦ. граж- данских кодексов других союзных республик. Туркменская, Тад- жикская и Узбекская ССР объявили ГК РСФСР действующим на своей территории
Военная реформа Карла Мартелла была ответом на вызовы времени (набеги арабов, усиление магнатов и ослабление центральной власти) и формированию системы условного землевладения у франков (как позже реформы у англосаксов времен Альфреда Великого и в Германии времен Генриха I Птицелова). Смена Меровингов Каролингами сопровождалась важными изменениями во взаимоотношениях светской и духовной власти — правителей франков и пап римских, что сакрализации власти Каролингов. Вопрос о восстановлении империи важен и в контексте тематики развития государства, и с точки зрения роли традиции, в данном случае традиции империи, которую в 800 г. восстановил Карл Великий. С другой стороны, «каролингское возрождение» — повод поговорить о значении античного наследия, «возрождения» Античности. Верденский раздел и распад империи Карла Великого заставляют вернуться к теме стабильности и нестабильности государств и обществ и теме «ассимиляции» (которая, впрочем, встает и при рассмотрении войн Карла Великого в связи с причинами длительности и упорства сопротивления саксов). Наконец, впервые в курсе средневековой истории можно довольно подробно остановиться на деятельности исторической личности — Карла Великого, одного из самых выдающихся полководцев и правителей Средневековья, о котором мы к тому же довольно много знаем, причем не только о его государственной деятельности, но и о его внешности, привычках в повседневной жизни и т. д. (см. Справочный материал). Проблематику урока можно связать и с историей Руси: союз Карла со славянами против аваров — хороший повод упомянуть рассказ об обрах в Повести временных лет.
Поражения от датчан
Походы Великого войска. 865—879 годы.
Постепенное отчуждение между королём и его народом привело к нескольким поражениям, понесённым англо-саксами от данов, которым Альфреду пришлось уплатить дань. Заключённое перемирие избавило на время Кент и Уэссекс от набегов данов, но остальная Англия осталась без и была завоевана викингами.
Датчане захватили и разграбили в 871 году Лондон. Весной 874 викинги напали на Мерсию и быстро разгромили её войско. Король Мерсии Бургред бежал в королевство Франков, а на престол сел ставленник датчан Кёлвульф II. Часть датчан двинулась затем на север к реке Тайн, но так как грабить здесь было уже почти нечего, Гутрум, избранный датчанами королём Восточной Англии, возвратился туда с большей частью войска, чтобы дать воинам отдых и собрать подкрепление. Одновременно викинги стали осваивать захваченные ими земли, строить поселения и обрабатывать землю. Согласно Англо-саксонской хронике: «…они занялись пахотой и обеспечением своей жизни». В 876 король Йорка Хальвдан I раздал своим воинам земли в Нортумбрии.
Военная реформа
Ряд источников [ приписывают Альфреду Великому и военную реформу. Альфред разделил страну на военные округа, в которых каждые пять хозяйств (гайд) выставляли одного воина, снабжая его всем необходимым за свой счёт. Каждый город тоже давал определенное количество солдат. Служба в войске оставалась обязанностью каждого свободного человека, но теперь он мог часть времени проводить в своём хозяйстве. Кроме того, часть воинов теперь несла гарнизонную службу в городах и селениях, а другая часть находилась в действующей армии. Затем они менялись местами, так что воины не были надолго оторваны от своего дома.
Кроме того, каждый земледелец должен был принимать участие в содержании мостов и укреплений. Альфред первым отказался от народного ополчения (фирда) и стал формировать воинское сословие. Тэны, составившие англо-саксонскую знать, и воины королевской дружины были полностью освобождены от работ на земле. Дружинники становились средними и мелкими землевладельцами, на которых должны были работать крестьяне.