Віталій Пономарьов Київ, 24 жовтня 2006 року (RadioSvoboda.Ua) – Цього ранку 298 років тому гетьман Іван Мазепа з військом залишив свою столицю Батурин і вирушив на північ, щоб з’єднатися з армією шведського короля Карла ХІІ. Серед українських громадян досі немає згоди щодо цього вчинку Мазепи: одні вважають його зрадою, інші – спробою визволення України.
Навесні 1708 року гетьман Іван Мазепа, прагнучи позбутися залежності від Москви, таємно домовився з королем Швеції Карлом Дванадцятим про військову до Україні. Восени бойові дії московсько-шведської війни були перенесені на територію Гетьманщини. 21 вересня королівське військо перейшло на Сіверщину, туди ж із трьох боків рушили армії царя Петра Першого.
23 жовтня до міста Борзни, де перебував гетьман, прискакав його небіж Андрій Войнаровський з повідомленням про наближення московської кінноти. Мазепа негайно виїхав до своєї столиці Батурина і упродовж ночі спалив там частину власного архіву. Вранці у неділю 24 жовтня гетьман із старшиною та чотирма тисячами козаків залишили Батурин і наступного дня переправилися на правий берег Десни біля села Оболоння. На третій день вони прибули до села Горки, де розміщувався штаб Карла Дванадцятого. Говорить київський історик Тарас Чухліб:
"29 жовтня була зустріч між українським гетьманом та шведським королем, під час якої, очевидно, було підписано договір між Українським гетьманатом та Шведським королівством. І це означало відхід Українського гетьманату на чолі з Іваном Мазепою від зверхності російського царя Петра І. В радянській історіографії і в російській історіографії раніше це означалось як зрада, пізніше це стало означатися як відмова Івана Мазепи від протекції Петра І".
За кілька днів десятитисячна московська армія під командуванням Олександра Меншикова оточила Батурин і стала його штурмувати. У ніч на 2 листопада завдяки зраді наказного прилуцького полковника Івана Носа гетьманська столиця була взята і зруйнована, а її захисники та всі мирні мешканці – вбиті. Говорить професор Віктор Горобець:
"Вибір гетьмана був не просто непростим, він був вистражданим. Це був вибір політика, який думав не про свою участь, а шукав такого по-справжньому мудрого рішення Володаря. І тому найперше означення для всіх тих подій – очевидно, це підпадає під означення «трагедія». Але це була та трагедія, яка, власне, і уможливила збереження української самої ідентичності".
Віталій Пономарьов Київ, 24 жовтня 2006 року (RadioSvoboda.Ua) – Цього ранку 298 років тому гетьман Іван Мазепа з військом залишив свою столицю Батурин і вирушив на північ, щоб з’єднатися з армією шведського короля Карла ХІІ. Серед українських громадян досі немає згоди щодо цього вчинку Мазепи: одні вважають його зрадою, інші – спробою визволення України.
Навесні 1708 року гетьман Іван Мазепа, прагнучи позбутися залежності від Москви, таємно домовився з королем Швеції Карлом Дванадцятим про військову до Україні. Восени бойові дії московсько-шведської війни були перенесені на територію Гетьманщини. 21 вересня королівське військо перейшло на Сіверщину, туди ж із трьох боків рушили армії царя Петра Першого.
23 жовтня до міста Борзни, де перебував гетьман, прискакав його небіж Андрій Войнаровський з повідомленням про наближення московської кінноти. Мазепа негайно виїхав до своєї столиці Батурина і упродовж ночі спалив там частину власного архіву. Вранці у неділю 24 жовтня гетьман із старшиною та чотирма тисячами козаків залишили Батурин і наступного дня переправилися на правий берег Десни біля села Оболоння. На третій день вони прибули до села Горки, де розміщувався штаб Карла Дванадцятого. Говорить київський історик Тарас Чухліб:
"29 жовтня була зустріч між українським гетьманом та шведським королем, під час якої, очевидно, було підписано договір між Українським гетьманатом та Шведським королівством. І це означало відхід Українського гетьманату на чолі з Іваном Мазепою від зверхності російського царя Петра І. В радянській історіографії і в російській історіографії раніше це означалось як зрада, пізніше це стало означатися як відмова Івана Мазепи від протекції Петра І".
За кілька днів десятитисячна московська армія під командуванням Олександра Меншикова оточила Батурин і стала його штурмувати. У ніч на 2 листопада завдяки зраді наказного прилуцького полковника Івана Носа гетьманська столиця була взята і зруйнована, а її захисники та всі мирні мешканці – вбиті. Говорить професор Віктор Горобець:
"Вибір гетьмана був не просто непростим, він був вистражданим. Це був вибір політика, який думав не про свою участь, а шукав такого по-справжньому мудрого рішення Володаря. І тому найперше означення для всіх тих подій – очевидно, це підпадає під означення «трагедія». Але це була та трагедія, яка, власне, і уможливила збереження української самої ідентичності".
Объяснение:
Первый крестовый поход (Крестовый поход бедноты):
годы: 1095 - 1099 год. У Французского города Клермона выступил папа римский Урбан Второй.
цель: освободить гроб господней от мусульман. Двигались в Палестину, вроде.
участники: бедные рыцари, люди разных сословий.
результаты: основание Иерусалимского королевства.
Второй крестовый поход.
годы: 1147 - 1149 год.
цель: уничтожение Византийского правления.
участники: те, что и в первом.
Результаты: неудача. Разгром Христианской армии.
Третий крестовый поход.
годы: 1189 - 1192 год. По решению римских пап Климента и Григория.
цель: взятие Иерусалима, освобождение гроба господней, хотели прославиться.
участники: Ричард Львиное Сердце, Филипп Французский, Леопольд Австрийский, Фридрих Барбаросса.
результат: война с армией Саладина (Салах ад-Дин - египетский правитель, защитник веры). Захват Иерусалима Саладином.
Четвертый крестовый поход.
годы: 1202 - 1204 год. организованный римским папой Иннокентием III.
цель: доставить корабли к Святой земле (по обещанию венецианцев).
участники: армия Бонифация Монферрата.
результаты: разгром Константинополя.
Объяснение: